Древня, до речі, професія. Як учили нас на журфаках, ще наші пращури на мамонтів мало не голіруч виходили, а вже на тих, хто на скелі цей процес замальовував, невдахи-мисливці косилися: що там шкребуть писаки, чи правильно подвиги увічнюють? За
«неправильно» діставалось не мамонтам. Тим було легше: вимерли не від цензури — від клімату...Кожна влада обіцяє захищати право журналістів на вільне слово. І кожна влада дуже не любить тих, хто це право
«нахабно» використовує. Як у переспіві про «дядю Стьопу»: не люблять пожежні, не любить міліція, президенти, депутати, міністри... Що зробиш: і в них є таке вигадливе хобі — полювати на нашу критику, як на прадавнього мамонта. Тільки тепер замість палиці частіше судовим позовом луплять. Усе-таки цивілізація.Як визволити з традиційного зашморгу (вже, може, не так цензури, як трохи
«дивних» законів) право журналістів на незалежну думку — питання складне, але все-таки не риторичне. Відповіді на нього пропонують учасники «круглого столу» «НезалежнІсть починається із захисту», що відбувся нещодавно в «Голосі України».
