З нагоди Різдва миряни отримують незвичні дари від священика Михаїла Хім’яка. Він записав у власному виконанні популярні колядки, а ще — цикл духовних пісень на власну музику. Звучать вони незвично — у стилі диско, з елементами джазу.

А чому б і ні? Хто сказав, що це — крамола? Втім, один ортодокс таки дорікнув: мовляв, таке аранжування — неканонічне. 47-річний отець Михаїл з цим не погоджується. Канонічним, на його думку, є все, що породжене натхненням і додає гармонії душі. Його колядки і релігійні пісні залюбки слухає молодь, вони чудово вписуються в ритм великих міст — Львова, Києва. А мешканці села Конюшки Королівські Самбірського району пишаються тим, що музика народжується саме тут, у їхній парафії, колишніх маєтках Данила Галицького.

Тут — його родинне коріння, тут — власноруч збудована хата і храм душі. Коли із обійстя священика долинають звуки піаніно, селяни стишують ходу і перемовляються пошепки: т-с-с, отець поринув у Богонатхненну працю...

Михаїл Хім’як навчався у Самбірському музичному училищі, потому — на диригентському відділенні Московської духовної семінарії. Займаючись музикою, він ні мить не сумнівається в тому, що слух і голос йому даровано для того, щоб співати для Бога і заторкувати сокровенне у людських душах. Запис диску — непроста й недешева справа. Але кошти і виконавці знаходилися самі собою. Так завжди буває, коли не робиш ідола з грошової одиниці, надто — з долара чи євро, стверджує священик.

Його церковні проповіді вибудувані передусім на прикладах із життя. Іноді демократичність спілкування з мирянами обертається кумедними випадками. От приходить один по допомогу: «Отче, дайте гривню, так тяжко на душі після вчорашнього...»

— Я не суджу ні п’яницю, ні наркомана. Вони — також люди і потребують розради. До Христа тулилися всі —і гулящі, і пропащі. І я не хочу бути недоступним. Схильний думати, що «зелений змій» — це насправді не горілка , а долар, — ділиться отець Михаїл. — Я завжди кажу людям: витратьте на себе, свою родину зароблені гроші, не вимінюйте їх на валюту й не тримайте на «чорний» день, бо він тоді настане. Колись заможні люди не накопичували гроші в «банках». Вони будували храми, музеї, купували твори мистецтва. Якось на вокзалі, коли чекав на поїзд, до мене підійшли чотири красуні. Почали розповідати про царство Єгови, про те, як мені буде добре в секті. І грішми я там не буду обділений. Не зізнався дівчатам, що я — священик. Просто і доступно говорив їм про те, що не варто шукати храм по дворах. Говорив з ними, як із власними дітьми, — маю сина і чотирьох дочок. Наймолодшій, Надії — 17 років. Мабуть, у душах дівчат щось зрушилося : «Скажіть, до якої партії чи секти ви належите, і ми підемо за вами, всі четверо», — запропонували. З політиками і депутатами також доводилося говорити й чути у відповідь: «Тепер я розумію...» Для простого народу світ завжди жорстокий. Так було, є і буде. Але навіть тоді, коли народ бідний, а влада — скупа, ідея для українців — головне...

— Останні шість років пісні самі приходять до мене. Хочу випустити до Великого Посту диск із страсними піснями, — ділиться Михаїл Хім’як своїми планами на майбутнє.

...Чи будуть ті пісні канонічні? Безперечно. Бо головним каноном, вважає священик-музикант, є живе мінливе життя, яке на кожну днину має свої неповторні ритми. Прислухаймося до пісні своєї душі: син Божий народився...

Львівська область.