Олександр РОГОЗИНСЬКИЙ, науковий директор Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна»

Прогноз на наступний рік не найкращий. По-перше, досі незрозуміло, що станеться з цінами на газ. По-друге, вибори наступного року принесуть в економіку країни невпевненість. Це не даватиме змоги повною мірою включитися їй в режим нормального розвитку. Очікується, що реальне зростання відбуватиметься на рівні 5,5 відсотка, а інфляція становитиме приблизно 9,5—10 відсотків. Однак ці цифри базуються на тому, що ціна на газ не перевищуватиме 80 доларів за тисячу кубометрів, а бюджет, запропонований урядом і схвалений парламентом, буде виконано.

Такі припущення досить сильні, хоча й реалістичні. Проте парламентсько-урядове протистояння під час прийняття бюджету свідчить про те, що головний фінансовий документ на 2006 рік може бути переглянуто в бік збільшення після виборів і приходу до влади нового уряду. Це призведе до дестабілізації в економіці та до спроб вичавити з неї додаткові ресурси на покриття дефіциту. Збільшення бюджету або різке збільшення ціни на газ можна вважати песимістичним сценарієм розвитку, за яким зростання реального ВВП становитиме приблизно 4,5 відсотка, а інфляція населення сягатиме 12 відсотків. Такі тенденції можуть тривати і в 2007 році, фактично призводячи до нової тенденції повільного зростання в Україні.

Якщо подивитися на суху статистику, то побачимо, що у 2005 році іноземні інвестиції зросли приблизно в чотири рази. Але, придивившись, з’ясуємо, що зросли вони за рахунок продажу «Криворіжсталі» та купівлі банку «Аваль» Райффайзенбанком. Тому говорити про прихід системних інвесторів не можна.

Інший чинник, що впливає на економіку та бажання інвестувати в країну, — реприватизація. Цього року ми це добре відчули, коли не лише інвестиційна, а й будь-яка економічна діяльність майже зупинилася через спроби реприватизації та невпевненість стосовно майнових прав суб’єктів бізнесу. Чинний уряд, загалом, зумів побороти страх, істерію навколо реприватизації. Це дає можливість наступному урядові продовжити працювати у цьому напрямі спокійно. Звісно, якщо він захоче це робити.

Водночас однією з найбільших бід нашого бізнес-клімату є цілковита непередбачуваність. Коли ситуація непередбачувана, бізнес-клімат не можна виправити будь-якими іншими способами. Ми можемо говорити про високі чи низькі податкові навантаження, про високу чи низьку корупцію, але для того, щоб інвестори прийшли до нас, вони повинні бути впевнені, що ситуація в країні передбачувана. В Україні, на жаль, ніхто не може сказати, що буде завтра. В таких умовах довгострокові інвестиції не відбуваються.

Розвиток промисловості йтиме за розвитком економіки в цілому. Ми сподіваємося, що індекс цін виробників потроху знижуватиметься. Останні кілька років він мав дуже високі темпи зростання. Спостерігався досить істотний розрив між індексом цін виробників і споживчих цін. Споживчий індекс становив 8—10 відсотків, а виробників — зростав більш як на 20 відсотків. Зараз ми сподіваємося, що ціни виробників наближатимуться до споживчих. Якщо газовий шок не зруйнує промисловість, то вона потроху зростатиме за рахунок стабілізації процесів економічних відносин у державі. Поступово відновиться упевненість стосовно майнових прав і відповідно з’явиться бажання розвивати підприємства.

Зростатиме наступного року й заробітна плата. Нормальною є тенденція останніх років, коли номінальна заробітна плата зростала відповідно до інфляції або трохи випереджала її темпи. Немає підстав для збільшення темпів зростання заробітної плати, звісно, якщо парламент не надто підвищить мінімальну заробітну плату. Як показує світова практика, це призведе до збільшення заробітної плати, але водночас може призвести до звільнення частини працівників і зростання навантаження на соціальні статті бюджету.