У 855-літньому Корці з населенням близько восьми з половиною тисяч чоловік мирно співіснують різні релігійні конфесії. Тут сім храмів.
Найстаріший із них — Свято-Воскресенський Троїцький Корецький ставропігійний жіночий монастир, побудований ще 1620 року. Це пам’ятка архітектури ХVІ століття. Понад сто років іще двом корецьким церквам — П’ятницькій і Кузьмо-Дем’янській, які розміщені на другому березі річки Корчик. Високо до неба підносить свої куполи поважна за віком Георгіївська церква. За радянських часів зазнали атеїстичної наруги Миколаївська церква і католицький костел. Але за роки незалежності нашої держави корчани відродили обидва храми, і тепер вони приймають прочан. Не так давно справила новосілля нова церква Київського патріархату — Вознесенська.
...Та найбагатша біографія — у Свято-Воскресенського Троїцького Корецького ставропігійного жіночого монастиря. Хто тільки тут не бував! Поклонитися Богу у цій древній обителі протягом століть приїжджало і приходило чимало простого люду. Та й знані люди не обминали монастир. У 1846 році, вважають бібліографи, побував тут і Тарас Григорович Шевченко. Після його відвідин Корця з’явилися твори
«Варнак», «Прогулка с удовольствием, но не без морали».Монастирю завжди допомагали добрі люди. Серед таких була Анна Олексіївна Андро. В історичних записах її знають як першу наречену Олександра Пушкіна. Однак не склалося їхнє спільне життя. Після смерті чоловіка Анна поселилася в маєтку дочки неподалік Корця. Вона часто бувала на богослужінні у монастирі і дізналася, що тут є притулок для дівчаток-сиріт. Анна Олексіївна взяла цих дітей на своє утримання, не забуваючи при цьому всіляко допомагати й монастирю. Біля обителі Анну Андро й поховано. Неподалік похований ще один сподвижник обителі — Теодор Рудський.
Рівненська область.
