Перший російський академік-композитор

Слова, винесені у заголовок і підзаголовок, — про Максима Березовського. Із «Музичної енциклопедії», виданої 1973 року, і з виступів музикознавців на заключному концерті хорової асамблеї, що у грудні минулого року відбувся в Національній філармонії ім. М. Лисенка. З нагоди 260-річчя видатного композитора, якого довго вважали росіянином. Але українця за національністю, уродженця міста Глухів, що нині у Сумській області.

Ще навчаючись у Київській академії, він створює перші композиції для хору. Його помітили і запросили співати у придворній капелі в Оранієнбаумі (нині м. Ломоносов під Санкт-Петербургом). З 1762 року співає у придворній Італійській капелі в Петербурзі.

Найактивніший дослідник життя і творчості Березовського кандидат мистецтвознавства, професор Мстислав Юрченко під час ювілейних урочистостей зазначав: «Максима першого в історії Росії державним коштом 1769 року направили до Італії. Там він навчався музики разом з Моцартом, брав уроки музичної композиції у Дж. Мартіні. А вже 1771 року витримав іспит у Болонській філармонічній академії на звання академіка-композитора і став членом Болонського філармонічного товариства. На той час йому було лише 26 років!»

В Італії М. Березовський написав оперу «Демофонт», яку було поставлено у Ліворно 1773 року, і сонату для скрипки і чембало. То були перші відомі зразки оперного та камерно-інструментального жанрів у російській і українській музиці.

— Він швидко стає визнаним майстром хорового письма, — наголошує народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, академік, професор, керівник і головний диригент академічної капели «Думка» Євген Савчук. — Це відбулося в той час, коли церква вважала, що до Бога можна звертатися лише голосом. Тому всі музичні інструменти, органи повиносили тоді з культових споруд. Березовський є автором 12 відомих концертів і циклу богодуховних творів.

Він, кажуть знавці, започаткував класичний російський хоровий концерт.

— Березовський, — вважає Мстислав Юрченко, — перший проклав місток між стилем бароко і класицизмом. Він став композитором перехідного стилю. Першим авторським композитором Східної Європи. У музичних творах Березовського помітно відчувається українська мелодійність, шляхетство, витонченість, благородство. Вони промовляють до найпотаємніших почуттів людини, зачіпають найтонші струни людської душі. Може, тому його духовна творчість вважається неперевершеною. І через це за кордоном його називають українським Бетховеном, Моцартом, Бахом...

Вершиною творчості Максима Березовського, автора циклічних (багаточастинних) хорових композицій, став хоровий концерт «Не отвержи меня во время старости». Його принципи мистецтва хорових концертів розвинули згодом українські композитори Д. Бортнянський та А. Ведель.

Так, Максим Березовський, на думку знавців його творчості, — композитор, що переріс національні рамки. Його творчість належить усьому людству. Проте щонайменше 13 його хорових концертів і кілька причасних віршів ще й досі не знайдено.

До цього часу достеменно невідомо, чому після повернення до Росії Березовський не здобув тут належного визнання, не мав можливості гідно виявити свій талант? Чи не через це в нього настала душевна криза? Які обставини спричинили його трагічну смерть? У розквіті творчих сил, у 32 роки!

...10 років тому українська музична спільнота провела урочистості до 250-річчя з дня народження Максима Березовського. Відтоді, вважають музикознавці, його творчість ще міцніше увійшла до українського музичного контексту. Відрадно, що нині кожний хоровий колектив України вважає за честь мати в своєму репертуарі твори Максима Березовського. Не менше значення матиме й хорова асамблея, проведена у грудні минулого року Національною музичною спілкою та хоровим товариством ім. М. Леонтовича. Розпочалася вона у Глухові. А на заключному концерті у філармонії вперше прозвучали кілька нещодавно віднайдених творів Березовського. Зокрема, хорові концерти «Слава во вишніх Богу» і «Тебе, Боже, хвалимо».

Поза сумнівом, проведені урочистості посприяють ще більшій популярності й визнанню творчої спадщини Максима Березовського, належному вшануванню пам’яті цього «російського композитора за національністю українця». І гордості в нас, українців, за свого достойного сина...