Відома кримська вишивальниця Віра РОЇК:

— У Різдвяну ніч обов’язково знайду хвильку і для улюбленої справи — гаптування, бо здавна переконалася: зазвичай саме в такі загадково-мрійливі післяопівнічні години з’являються найвишуканіші та найфантастичніші узори й мережки.

2005 рік пам’ятний мені, довгожительці, насамперед власним мистецьким марафоном: персональними виставками «Український рушничок» в Бахчисараї, Херсоні, Очакові, Луцьку, Рівному, Черкасах, Музейній садибі Лесі Українки в Колодяжному, Музеї українського народного декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври в Києві.

У російських містах Тулі й Орлі ще й вдало презентувала роботи своїх учениць: правнучки Юлі, внучки Аліни та сімферопольчанок Світлани Лавренюк, Тамари Бєліч і Мері Нікольської.

Щаслива від того, що ці виставки гаптування стали справжніми святами української культури не лише на рідних теренах, а й у російських містах. Саме так про наші роботи відгукувалися й численні ЗМІ в регіонах, де побувала, й багато центральних газет. Приємно було серед документальних нарисів про найвідоміших українських майстрів народної вишивки знайти й рядки про моє «життя-шиття» у новій книжці відомої дослідниці народної творчості Євгенії Шудрі «Подвижниці народного мистецтва».

У рік новий, сподіваюся, до квітня — мого 95-річного ювілею — міська влада Сімферополя не забуде свою давню обіцянку відкрити музей національного гаптування «Український рушничок».

Записав Віктор ХОМЕНКО.

Крим.