У ці дні цукерки в селі Маслянка Млинівського району, як, певно, і скрізь, мають попит: на Миколая, Новорічні та Різдвяні свята селяни хочуть побалувати ними малечу.
А ось Володимир Свердлик трикілограмовий кульок з м’ятними карамельками купив для... свого коня Орлика. Цьому не дивуються односельці Володимира Григоровича, бо знають, що Орлик без цукерки в борозну не ступить.
— Час від часу купую ласощі нашому чотириногому улюбленцю. Причому м’ятні карамельки він не проміняє навіть на
«Пташине молоко», — розповідає господар. — Цього пакета на кілька тижнів вистачить, бо зараз не весна чи літо, коли Орлика потрібно частіше «заохочувати».—
А що, без цукерки Орлик і справді орати не хоче? — цікавимось у Володимира Свердлика.— Якось восени я переорював город. Добрячий шмат за день утяв. Дуже втомився. А ще більше, звичайно ж, наробилася коняка. Бачу, не дооремо до кінця, бо кажу коню:
«Вйо!», а він ані руш. Думав уже виводити з борозни, але намацав у кишені цукерки. Дав Орлику. Він уподобав лише м’ятну. Жує карамельку і ніби схвально киває головою. Вже як до людини звертаюся до коняки: «То що, Орлику, дооремо, щоб зайве тут не морочитися?» Справді, доорали. Пожувавши м’ятні цукерки і відпочивши хвилин п’ять, кінь протягом останньої півгодини так жодного разу й не зупинявся. Ось і скажіть тепер, що тварина не розуміє людини. Після цього випадку, їдучи на оранку, я завжди беру із собою м’ятні цукерки. Посмакували вони Орлику — що тут вдієш... Мабуть, організм потребує. Міра, звичайно ж, є. Мої онуки, які дуже люблять Орлика, не порушують моє застереження — більше п’яти цукерок на сніданок, обід та вечерю Орлику не давати. В решті він як звичайний кінь — їсть овес, буряки, сіно, ячмінь, дерть...Цікавий й інший випадок. Прийшли нещодавно до Свердликів гості і кажуть:
«Оце подарунок господарям, оце торт для дітвори. А оце, — простягають кульок із цукерками, — для Орлика».Рівненська область.
