На півночі Фінляндії, біля таємничої, овіяної легендами гори Корватунтурі, розкинулося село Напапіірі, що сяє вогнями. Тут, у своєму затишному будинку, де завжди багато гостей, мешкає найголовніший у світі Дід Мороз — Санта Клаус, а по-фінськи — Йолупуккі.

Наш кореспондент побувала за Полярним колом — «на прийомі» у цього доброго і веселого Дідуся.

Автомобіль мчав по рівній, як стріла, трасі шосту годину. По обидва боки дороги за вікнами пролягло сліпучо-біле царство Снігової Королеви. Несподівано в далечині у присмерковому серпанку спалахнули і замерехтіли різнокольоровими цятками вогники. Їх було так багато, що здалося: сяє зорями обрій.

Аж ось і його оселя — у центрі казкового, заквітчаного безліччю вигадливих різдвяних прикрас села. Поруч з дерев’яним будинком стоять чималенькі сани, запряжені красенями-оленями. Тут і Дідова пошта, звідкіля щохвилини відправляють святкові листівки у всі кінці планети.

До Йолупуккі запрошують його помічники — яскраво вбрані ельфи та гноми. Брати з собою відеокамери чи фотоапарати, попереджають вони, не слід. У Діда Мороза, мовляв, «є все своє». А ще уважні господарі запитують, з якої країни приїхали туристи. Йолупуккі віншує своїх гостей рідною їм мовою. Він дуже шанує кожен народ, національні звичаї й обряди. Його називають Посланцем Доброї Волі.

Я дуже хвилювалася, чи знає Дідусь привітання українською. Та за хвилину сумніви розвіялися. Одягнений у білу свитину і червону шапку білобородий чоловік піднявся назустріч і, посміхаючись, чітко мовив: «З Новим роком!» Біля Йолупуккі стояла сяюча срібними і бордовими кульками ялинка, кошики з подарунками. Неподалік лісової красуні — старовинна піч, складені дрова, казан із різдвяною стравою. Світлицю прикрашав пурпурово-синій килим з витканими по ньому хвойними гілками. Дід Мороз сів у своє різьблене крісло і попросив помічників сфотографувати його з українською гостею...

Після відвідин «головного офісу» у Напапіірі всі туристи «відриваються» за повною програмою: з вітерцем катаються на санчатах, гасають неозорими просторами на лижних скутерах, мандрують підземним Санта-парком та залами Арктичного музею. Особливо популярний Крижаний палац, де все — від люстр у кафе і столиків до статуй казкових персонажів — виготовлено з льоду. Втім, на прозорих візерунчатих лавочках можна й посидіти — вони вкриті (куди дивляться зелені!) справжнісінькими оленячими шкурами. Якщо хтось із відвідувачів загаявся у крижаному королівстві і ледь не перетворився на «бурульку» — того за лічені хвилини порятує сауна. Їх у Напапіірі незліченна кількість — на будь-який смак.

...Короткий світловий день закінчився, мов одна мить. На вулицях столиці Діда Мороза — Санта Клауса — Йолупуккі розгорялася різномовна запальна романтична різдвяно-новорічна феєрія.

Київ—Гельсінкі—Напапіірі—Київ.