Сергій Шапкін, горновий доменного цеху №1 Криворізького гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»:

— Рік, що минає, став помітною віхою й у моїй біографії, і в долі нашого 56-тисячного колективу. Я відзначив своє 30-ліття і почав 10-річний відлік особистого «гарячого» стажу. Адже у нашій роботі кожний рік вахти біля домни — знакова подія. Тут день у день, зміна у зміну складаєш іспит.

Ще в 1994 році, навчаючись у технікумі, потрапив на практику саме у перший доменний цех. Робота захопила, після армії сам попросився сюди. Було непросто. Особливо в перший рік, улітку: чавун нагрівається до 1400 градусів. Бувало за зміну випивав не менш як відро води. Тепер знаю: хто через це пройшов, уже не зверне зі шляху. Це перевірено тими, з ким працюю біля горна.

Коли переміг на Всеукраїнському конкурсі молодих доменників, гадав, що от я — на вершині. Виявилося, лише на підйомі. Почав учитися далі. Цього року уже виконував обов’язки старшого горнового. Захистив диплом за фахом «Металургія чавуна». Тепер я кадровий доменник. Але ветерани кажуть, що можна проробити біля печі все життя і не стати справжнім горновим. Таким, як наш старший колега, заслужений металург України Сергій Заржинський. Його авторитет у цеху незаперечний.

Тепер про колектив. Весь рік ми провели у тривожному очікуванні — як складеться доля підприємства після повторного продажу на аукціоні. Звичайно, радує, що новий власник намітив досягти з нашою допомогою виробництва 100 млн. тонн сталі на рік. Але турбує, якою ціною це буде досягнуто. І чи збережуться ті соціальні орієнтири, яких дотримувалися на заводі в минулі роки, і в році, що минає. Поживемо — побачимо.

Катерина Білецька, молода мама, місто Кам’янець-Подільський Хмельницької області:

Тарасику, нашому первістку, пощастило. Бо нарешті в році, що минає, на державному рівні вирішили подбати про належну підтримку родини, в якій народилася дитина. Це добре, бо сама знаю, як раніше пелюшки та дитячі речі передавали від дитини до дитини, із родини в родину тільки тому, що бракує грошей. Нестатки часто руйнують і самі сім’ї. Особливо важлива підтримка для тих родин із новонародженими, які не можуть розраховувати на родичів. Був час, коли мій чоловік не мав постійної роботи, тому ми з тривогою думали про те, чи зможемо належно забезпечити очікувану дитину, якщо я діставатиму допомогу в попередніх розмірах. До речі, знаю, що в Росії ці виплати дуже малі. Лише дитя, яке виросло в добрих умовах, закладає міцний фундамент для життєдіяльності. Тож українки тепер можуть сміливо народжувати і збільшувати чисельність нації.