Енергоносії — не шампанське,етикетки — не цінники

Прем’єр-міністр Юрій Єхануров обговорив «газову проблему» з послами країн—гарантів безпеки України.

Символічно: завод шампанських вин в Артемівську оголосив про зупинку виробництва «Советского шампанского» на 300-мільйонній пляшці, а парламент благословив держбюджет на рік наступний. Їй-право, це привід провести старий рік, відкоркувавши «Артемівське», яке аж ніяк не гірше за інші напої. Збігає в усіх сенсах складний, проте аж ніяк не змарнований рік. Згадайте, що держбюджет-2006, що вже відкрив нову сторінку економічного і соціального розвитку країни, складав один уряд, а доопрацьовував, довго шукаючи компроміси з парламентаріями, інший. Підводити рису зарано, хоч до цього вже вдалися і влада, і опозиція, висловлюючи діаметрально різні думки з цього приводу. Додам, як то кажуть, і своїх п’ять копійок.

Безпрецедентно тривале скорочення темпів економічного зростання зумовлене трьома чинниками. По-перше, падінням цін на продукцію традиційного експорту на зовнішніх ринках. По-друге, безглуздим радикалізмом уряду Ю. Тимошенко, який фактично унеможливив нормальний інвестиційний процес. По-третє, відчайдушним спротивом перемінам старих бюрократів і нових олігархів, об’єднаних запеклою боротьбою за крісла і активи. Можна не вважати перемогою зростання ВВП у річному вимірі в межах 3 відсотків, проте, якщо поглянути на подолані бар’єри, гріх називати це поразкою. І ще. Всупереч величезному фіскальному дефіциту на старті року, Мінфін виконав усі зобов’язання перед пенсіонерами, Державна податкова адміністрація без використання переплат майбутніх періодів збільшила надходження до бюджету в 1,6 разу. Це більш надійні передумови для подальшого підвищення заробітних плат і пенсій, ніж ті, які законодавчо не закріпили 2004-го. До того ж доволі промовисті, бо питається, чому за соціальні реформи взялися не тоді, коли економіка стрімко зростала, а тоді, коли це зростання дійшло до критичної межі?! Відповідь очевидна: крали більше, ніж тепер. Очевидно й те, що динаміка податкових надходжень свідчить: довіра бізнесу до влади, попри всі негаразди, відновлюється, а отже, є резерви для істотного посилення економічної динаміки. Якщо, звісно, не видавати грішне за праведне. Один мій знайомий казав, що п’є шампанське не тому, що воно смачне, а тому, що «Советское». І було не смішно.

Але повернімося до держбюджету-2006, точніше, до бар’єрів, які ще належить подолати. Після внесення корективів у поточний загальнодержавний баланс, згідно з якими трансферти Пенсійного фонду наступного року зростуть на 1,6 мільярда гривень, дефіцит держбюджету сягнув більш як 2,5 відсотка від рівня ВВП. Він зріс приблизно на півмільярда гривень, які запланували для поетапного надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг дітям війни. За цим дефіцитом — чимало ризиків. Однак не такі страшні проблеми, як їх нині малюють політики, хоч очевидно, що розв’язувати їх до виборів уже ніхто не збирається. У передвиборний період не розв’язують, а створюють проблеми. Про це на тижні говорили скрізь — у парламенті, в уряді, в Раді нацбезпеки та оборони, на промислових підприємствах і на побутовому рівні.

Ультимативні і, як на мене, провокаційні заяви деяких представників РАТ «Газпром» стосовно намірів підвищити втричі-вчетверо ціну на природний газ з 1 січня 2006 року мобілізували —і добре! — на прийняття довгоочікуваних рішень. Від РНБО — про створення і реалізацію нової концепції з енергетичної безпеки. Від Кабінету Міністрів — про активізацію розрахунків за природний газ з Туркменістаном та поінформування країн—гарантів безпеки України — про її переговори з РАТ «Газпром». Від Верховної Ради — про підготовку законопроекту, яким пропонується надавати трирічні пільги зі сплати податку на прибуток підприємствам, які створюють енергозберігаючі технології.

Цілком поділяю думку Прем’єр-міністра про те, що за умови запровадження і використання таких технологій нам до снаги обійтися без російського газу (як без «Советского шампанского»). Однак на сьогодні вони лише в ембріональному стані, і добре, якщо ми відповімо на газпромівські претензії впровадженням конкретних енергозберігаючих проектів, а не єдино охами і ахами на усіх рівнях.

Долучився до аналізу ситуації і Світовий банк. Нам ще раз нагадали, що обсяг нашого імпорту енергоресурсів сягнув 16 відсотків від рівня ВВП (нафти — 7,5, газу — 5,5) — у 22 рази більше, ніж у Німеччині. І на прогнозних рівнях світових і російських цін на енергоносії продемонстрували ймовірні втрати для економіки України у найближчі два роки. Вказували на втрату до 4 відсотків ВВП у перший рік після цінового шоку і до 3 — у другий. Власне, міністр економіки Арсеній Яценюк добре розуміє, що деякі макропоказники, зокрема й ВВП, слід переглядати адекватно до особливостей прийнятого бюджету і цінової формули, яку запропонує РАТ «Газпром». Вона може потрапити в Україну і після Нового року, нічого страшного, але це станеться, оскільки: а) росіянам вигідні умови транзиту природного газу через Україну, які відрізняються від європейських; б) умови транспортування природного газу закріплені додатком до міждержавного контракту; в) фактично на НАК «Нафтогаз України» немає важелів тиску.

Міністр економіки Арсеній Яценюк також не проти торгівлі газом за європейськими цінами, проте знає, як важко долати стереотипи совковості по обидва боки україно-російського кордону. І не він один. У тому самому Артемівську маркетологи також збираються коректно запропонувати аналогічний старому шампанському напій, навіть дотримавшися візуального стилю етикетки. Авжеж, енергоносії — не шампанське, а етикетки — не цінники, і Нацкомісія з регулювання електроенергетики підняла з 1 січня наступного року граничні ціни на природний газ для промислових споживачів на 11 відсотків — до 422,1 гривні за тисячу кубометрів. А Президент країни запевнив, що ціни на природний газ не стануть шоком для населення, прямо скажу, не розбещеного грішми.