У селі Понори Талалаївського району проблема: до населеного пункту нарешті, після майже десятирічної епопеї пробивання, узгоджування, підведено газ. Але з цього приводу не відбулося традиційної при цьому церемонії запалювання голубого вогника.

Як написав наш читач Іван Федорович Луценко, «на даний момент все готове, але газу не пускають до села, бо не сплачено 40 тисяч гривень за виконані роботи». Передплатник газети розповів, що жителі села зверталися з цим питанням у район, область, Київ, та ця справа «забуксувала». Ніхто не дає Понорам фінансової допомоги. Місцеве ж ТОВ «Понори», отримавши великий урожай зернових, зараз у скруті, бо не може продати вирощений хліб.

Чи така безнадійна ситуація з підведенням газу?

З цим запитанням ми звернулися до голови Талалаївської райдержадміністрації Володимира Опришка.

— На жаль, на місці через брак коштів у районному бюджеті поки що цю проблему не можемо розв’язати благополучно, — сказав він. — Але вона у нас на контролі. Ми звернулися з цим питанням до голови Чернігівської облдержадміністрації Владислава Атрошенка, який пообіцяв допомогти. Це питання, зокрема, вирішуватиметься під час перегляду-корекції обласного бюджету на грудневій сесії облради.

Заступник голови обласної ради Микола Петренко підтвердив, що ситуація з фінансуванням проплати за виконані роботи з підведення газу до Понор буде обов’язково розглядатися депутатами обласної ради.

Оскільки в обласному бюджеті очікується перевиконання запланованих показників, то є підстави сподіватися, що гроші для села Понори нарешті будуть знайдені. Адже держава взяла на себе витрати з підведення газу до населених пунктів.

У своєму листі І. Луценко порушує ще одне важливе питання. «За розрахунками газобудівників, кожен господар повинен заплатити 4500 гривень, — пише він, — що не під силу десь 95 відсоткам жителів села». Ветеран вносить пропозицію до Верховної Ради, уряду, щоб вони спільно надали можливість використовувати колишні заощадження селян для підведення газу. Пропозиція дуже слушна, оскільки вона ліквідувала б несправедливість, пов’язану з компенсацією заборгованості зі сплати за комунальні послуги із заощаджень практично лише жителям міст. Останні вже змогли у такий спосіб «розвантажити» свої ощадні книжки. Чому б не піти назустріч і ветеранам праці сільської місцевості? Більшість з них за власні кошти купують вугілля, брикет, заготовляють дрова, користуються водою з колодязя. Тож у них немає комунальних боргів.

Підведення газу до осель сільських пенсіонерів за їхні заморожені заощадження було б справедливим розв’язанням згаданої вище проблеми.

Чернігівська область.