Підвищені ціни на природний газ від РАТ «Газпром» — пристойний стимул для промисловості знижувати енергоємність своєї продукції.

Держбюджет не стане новорічним подарунком?

На готівковому ринку валют зростав попит на євро.

Хтось назвав переговори між НАК «Нафтогаз України» і РАТ «Газпром» стосовно узгодження позицій довкола річного контракту на поставку природного газу до Європи мильною оперою: і притягує, і не видно кінця. Однак на тому й квит. На мильних операх заробляють чималі гроші, проте вони й поряд не стоять з тією грошвою, яка крутиться довкола газової труби, що пролягає в Європу. За тарифами і цінами на природний газ стоять доходи міст і сіл, промисловості і сільського господарства обох країн, проте водночас — і вільноконвертовані, комісійні, відкатні, преміальні, відмиті, брудні, тверді, гарантовані грошові знаки. Тож що вище ціна за природний газ для України, то кращий новорічний подарунок одержать усі, хто має відношення до великого газового переділу. Минулого тижня в ролі головного оракула виступив заступник голови російського «Газпрому» Олександр Мєдвєдєв, який сповістив про те, що з 1 січня на нас очікує ціна у 217—230 доларів США за тисячу кубометрів замість 50, обумовлених міждержавним контрактом 2004 року. Інакше, мовляв... Не вірю. По-перше, так брутально власні ринки збуту продукції не «закривають». По-друге, російська арифметика не збігається навіть з динамікою світових цін на газ. По-третє, відсутність тарифної ставки за транзит перетворює весь обсяг експортованого до Європи газу на контрабандний.

Ми маємо справу не лише з газпромівським тиском, про що свідчать скасовані на тижні пільгові тарифи на транспортування російською територією руди, обмежувальні заходи щодо нашої металопродукції, квоти по трубам та ін. Вартість російського газу вочевидь зросте. І, цілком імовірно, швидше, ніж того нам хотілося б. І не тільки на російський, а й на туркменський природний газ. Причини слід шукати в політичній площині, наслідки — в економічній, висновки — у власних мильних операх. Хіба не є такою мильною оперою наша багаторічна дискусія довкола боротьби за зниження енергоємності вітчизняної продукції? І хіба міністр промисловості Володимир Шандра каже щось нове, оповідаючи на телебаченні про енергозберігаючі технології на меткомбінатах, які здатні зменшити залежність від імпорту природного газу в рази?! Скільки років ми товчемо про альтернативні джерела нафтопродуктів? Цікаво, чи згадає хтось, що рік нинішній ДП «Газ України» розпочинало з того, що відмовляло 130 теплокомуненерго в лімітах через борги за природний газ, який ми, зокрема, одержували з Росії як плату за транзит? Може, й згадає, бо наприкінці цього року маємо ту саму картину.

Кажуть, якщо ховатися від політики, вона сама тебе знайде. Цього разу таке сталося саме після дощику в четвер. Я назвав би цей день чорним для вітчизняного самоврядування. Адже саме в четвер не обрали суддів Конституційного Суду, які мають подати свій висновок на спеціальний закон України стосовно діяльності органів самоврядування. І до того ж відхилили проект держбюджету-2006, тим самим спрямувавши пошук компромісів між Верховною Радою і Міністерством фінансів по другому колу. Хай навіть Мінфін погодився збільшити дохідну частину бюджету на 12 мільярдів гривень, а зі 137 мільярдів видаткової частини загальнодержавного балансу 30 планує спрямувати на інвестиції, бюджетний процес також набув характеру мильної опери. Адже перед територіальними громадами на місцевому рівні раптом постала перспектива на Новий рік залишитися без грошей. Саме з уст Людмили Супрун пролунало резюме тижня: «Бажання крові пересилило здоровий глузд. Я вважаю, що бюджет не прийняли винятково з політичних причин». Отже, маємо мильну оперу, як напівсире м’ясо — з кров’ю. Що далі? Народний депутат вважає, і з цим важко не погодитися, що тепер слід прийняти закон про особливості виконання бюджету цього року у 2006 році. За цим стоїть значне недофінансування багатьох інвестиційних та соціальних програм, зокрема з підвищення заробітних плат і пенсій. Інакше кажучи, формується потужний додатковий фінансовий ресурс для нового складу уряду, який одержимо після виборів. З огляду на це зрозумілі мотиви, з яких ті чи інші політичні сили відхиляли проект держбюджету в чорний четвер. Однак відсутність базових цін на імпортний природний газ навіть невизначеність дозволяє вважати новорічним подарунком.

А ще зростає попит на євро, не інакше як за подарунками чимало з нас збираються до Європи. У начальника управління по роботі з населенням акціонерного банку «Хрещатик» Вадима Клименка я вирішив пересвідчитися у правильності свого висновку. І ось, що він сказав: «Якщо доволі тривалий час продавці не мали інтересу до євро, то зараз усе навпаки — євро зростає, знову відчувається його дефіцит через поїздки до Європи на Різдвяні свята, має місце незадоволений попит. Чи є сенс заробити на цьому? Немає. Навіть Сорос уже від цього відмовився, заробити на курсових різницях вдається одиницям. Якщо хочеш заощадити, купуй валюту і клади на депозит. Якщо валюта потрібна для поїздки за кордон, купуй стільки, скільки треба витратити. Єдиний засіб розрахунку на нашій території — гривня, тому я радив би довіряти більше їй. Які чинники впливатимуть на валютний ринок до кінця року і на початку наступного? Як правило, наприкінці року відбувається масове «скидання» валюти, всім потрібна гривня, підприємствам — для виплати заробітних плат, відпускних, громадянам — для купівлі подарунків. Відповідно курс валюти на ринку починає падати. Нині такого немає, бо попереду вибори. Мало того, на міжбанківському ринку починає зростати американський долар, тобто гривня падає. Тому передбачення робити важко, хоч більшість експертів дотримуються думки, що ближче до виборів навіть Нацбанк може вдатися до певного коригування курсу долара до рівня 5,15 гривні. Зрештою, це пояснюється тим, що перед виборами, як правило, трапляються залпові виплати з бюджету, що, природно, формує спекулятивні очікування».