Два випускники і два першачки — такий скромний баланс у Решуцькій початковій школі Рівненського району

Шістнадцять років тому, коли прийшла сюди працювати нинішня завідувачка навчального закладу Ніна Іванівна Назарчук, було 27 учнів. Нині їх лише 11.

У класній кімнаті — дві дошки і два ряди парт. Власне, ряд — то гучно сказано, бо в кожному по дві парти, та й на тих немає повного комплекту. За передніми — по два учні, на задніх — по одному. Оскільки на одному ряду сидить перший клас, а на іншому — третій, то й виходить, що в кожному класі лише по три учні.

Хто задоволений такою скромною статистикою, то це батьки. Бо вони знають, що кожного вихованця щодня з кожного предмету запитають, — дітям у такій школі заховатися від учительського ока і контролю просто неможливо.

У Ніни Іванівни в класній кімнаті перший і третій класи. А за стіною, у Тетяни Володимирівни Хуторанської, в другому й четвертому, учнів ще менше — п’ятеро. У випускному, четвертому, їх лише двоє, і вже відомо, що першачків до школи наступного навчального року прийде стільки само.

Третій клас нині мучиться над табличкою множення. Маринка, ніяково усміхаючись, відповідає на моє запитання, чи подобається їй у школі:

— Неклепко!

— Чому ж некрепко!?

— Табличка... — зітхає школярочка.

На декілька складних прикладів із таблички, які я їй тут же задаю, дівчинка відповідає швидко і правильно, але все одно вважає: табличка — то найстрашніше, що є у школі. Першачки, від яких не сховаєш муки старших колег із сусіднього ряду над тією табличкою, вже й собі її бояться.

Першокласник Рома каже, що в нього улюблені предмети — основи здоров’я та образотворче мистецтво, а математика — найнелюбиміший урок.

— Та ти ж її найкраще знаєш! — дивується Ніна Іванівна.

— Ага, а там буде в третьому класі табличка! — робить страшні очі Рома.

Утім, різні за характерами та уподобаннями, тутешні школярики всі — добре знаючі. Такій, як у них, підготовці можуть позаздрити навіть міські учні. На всі районні олімпіади і конкурси дітлахи з Решуцька їздять і займають там високі місця. А школа цього року за підсумками районного огляду підготовки початкових шкіл до навчального року мала перше місце.

Воно й не дивно, адже споруда — нова і доглянута. У 1993 році звели це нове приміщення на зміну старому, пристосованому. Кустинський сільський голова Петро Іванович Самков (Решуцьк входить до складу Кустинської сільської ради), сільська громада і батьки тутешніх школяриків про навчальний заклад дбають, підсобляють її невеличкому колективу з двох учительок, чим можуть.

Тож єдине, чим сьогодні турбуються педагоги: чи є у школи майбутнє, чи житимуть у Решуцьку молоді сім’ї, які народжуватимуть учнів. Поки що решуцька демографія невтішна. У новому тисячолітті в селі з’явилося на світ лише десятеро малюків, а померло 18 чоловік. Торік, наприклад, у Решуцьку співвідношення новонароджених і померлих було відповідно 1 до 5. За такого невтішного балансу цілком може статися, що згодом поповнення у школи не буде...

До речі, нині на Рівненщині діє 142 початкові школи, у них — 400 класів-комплектів, тобто таких, у яких зведено учнів різного віку. Закрилося через відсутність школярів цього року три сільські школи: одна — дев’ятирічна і дві початкові.

Рівненська область.