Як більмо в оці, або Де ж справедливість?

П’ять років тому ЗАТ «Брянківське управління шахтобудмеханізації», яке я очолюю, запросили в Крим — до пансіонату «Ізумруд», котрий розташований у Севастополі та перебуває на балансі структурного підрозділу ВО «Укрвуглегеологія» Міністерства палива й енергетики в Донецьку. Запросили не для відпочинку, а для роботи. Нашому підприємству запропонували виконати ремонт і обладнати спальний корпус №3 названого пансіонату. Потрібно було бачити цей об’єкт! Він мав вигляд, неначе після розгрому. Були відсутні сантехніка, підлога, двері, рами, шибки, проводка тощо. Одне слово, винесли все, що можна було винести. Розграбували повністю. Треба було добре попрацювати, вкласти чималі кошти, щоб відродити до життя цей спальний корпус і використовувати його потім за призначенням. Чесно кажучи, я спочатку подумав, чи варто приставати на таку пропозицію? Але, порадившися з фахівцями нашого підприємства, вирішив: коли оплату гарантують, можна включити цей об’єкт у план наших робіт. Адже 2000 рік був одним з найскладніших в умовах економічної кризи. Наше підприємство тому зуміло вижити й утриматися на плаву, що ми брали обсяги робіт не тільки в своєму місті чи області, а й за їх межами.

І все-таки, знаючи з досвіду, що не завжди вищі організації виконують обіцяне, я запропонував укласти договір оренди (№1 від 7 липня 2000 р.) цього об’єкта з правом поліпшення, з невіддільною частиною на той випадок, якщо оплата за виконані роботи не провадитиметься. До речі, в договорі передбачено, що орендна плата нараховуватиметься після закінчення ремонту.

Ремонт, звичайно, затягнувся. Це спричинено тим, що фінансування з боку «Укрвуглегеології» не було, а ремонтні роботи виконувалися за рахунок коштів нашого підприємства. До того ж роботи можна було виконувати тільки навесні (з 10—15 квітня до 10 червня) і восени (з 1 жовтня до 1 листопада). Причому нам самим довелося складати, погоджувати і затверджувати по інстанціях проектно-кошторисну документацію на отриманий об’єкт.

До початку липня 2003 року ремонт було завершено. Корпус став, як іграшка: чистенький, усі роботи виконані акуратно, якісно, на високому професійному рівні. Настав час розрахунку за ремонт. Однак у замовника, як і раніше, не було коштів. Тоді ми запропонували Міністерству палива й енергетики дати згоду на приватизацію спального корпусу №3 пансіонату «Ізумруд» — як спосіб погашення заборгованості перед ЗАТ «БУШБМ». У грудні 2003 року ЗАТ приватизувало цей об’єкт. І хоча ми не одержали за реставрацію корпусу живих грошей, усе-таки нас влаштовував такий варіант. У ЗАТ «БУШБМ» з’явився свій пансіонат «Комперія» (так ми назвали цей спальний корпус, розташований на території ДП «Ізумруд»), зробили йому рекламу, і незабаром у нас з’явилися постійні клієнти. Сподівалися, що даний об’єкт принесе прибуток нашому підприємству.

Так воно і було б, якби не особисті інтереси високих сановників, чиновників різного рівня.

Почалося з того, що в 2004 році на посаду керівника ВО «Укрвуглегеологія» призначили П. Ф. Цимідана. Як то кажуть, нова мітла по-новому і помела. Пансіонат «Ізумруд», як я вважаю, припав йому до смаку. Його реорганізували, приєднавши до ВО «Укрвуглегеологія». Здавалося б, що тут поганого? А те, що до цього ДП «Пансіонат «Ізумруд» був рентабельним, а після приєднання до ВО «Укрвуглегеологія» змушений відраховувати велику частину прибутку цьому об’єднанню. Чи не для того проводилися всі ці кадрові перестановки і реорганізація, щоб привести ДП «Пансіонат «Ізумруд» до банкрутства, зменшивши його реальну собівартість, а потім викупити за безцінь? Накинули оком і на пансіонат «Комперію» (той самий спальний корпус №3), що перебуває у власності ЗАТ «БУШБМ». І почалися «наїзди» з боку ВО «Укрвуглегеологія»: не стали пускати автомобілі нашого підприємства і наших клієнтів на територію корпусу. Не пустили бригаду наших будівельників для підготовки бази до курортного сезону. 15 травня ц. р. від’єднано спальний корпус №3 (наш пансіонат «Комперія») від електричних, водопровідних і каналізаційних мереж пансіонату.

Можливо, комусь це здаватиметься дріб’язковим, але ці дії, на мою думку, переслідували певну мету: унеможливити ведення господарської діяльності пансіонатом «Комперія» у курортний сезон 2005 року, позбутися конкурента в особі нашого підприємства. Це їм удалося. «Комперія» втратила своїх клієнтів. У результаті збільшилася кількість відпочивальників в решті корпусів «Ізумруду».

Договір про спільне використання систем комунікацій з ВО «Укрвуглегеологія» не було підписано. Севастопольська міськдержадміністрація, Севастопольське головне управління земельних ресурсів, головний державний санітарний лікар Севастополя, держуправління екології і природних ресурсів у Севастополі, до яких ми зверталися по допомогу, так і не вирішили питання відведення земельної ділянки в орендне користування під приватизований спальний корпус №3 (пансіонат «Комперія»), розташований усередині пансіонату «Ізумруд». А для доступу до нашого корпусу, звісно, необхідно проїжджати дорогами пансіонату. Не повітрям же літати? А без відведення земельної ділянки неможливо зобов’язати ВО «Укрвуглегеологія» укласти договір земельного сервітуту, тобто погодити ділянки землі для спільного користування (проходи, проїзди), і немає можливості нормально експлуатувати приватизований нашим підприємством об’єкт за призначенням.

Зверталися ми й до Мінпаливенерго з проханням зобов’язати «Укрвуглегеологію» дотримуватися правил добросусідства і продовжити договір спільного використання систем комунікацій, проїздів, пішохідних доріжок. Але, одержавши відповідь, яка містить рекомендацію звернутися до суду для захисту порушених прав, зрозуміли, що ця інстанція не бажає втручатися в конфліктну ситуацію. Тим паче, що за заявою керівництва ВО «Укрвуглегеологія» порушено справу за фактом приватизації спального корпусу №3 пансіонату «Ізумруд». І слідство веде прокуратура. Про це нам повідомив державний радник юстиції 3-го класу прокурор м. Донецька О. Д. Ольмезов.

Як законослухняні громадяни, ми (ЗАТ «БУШБМ) прислухалися до поради міністерства і звернулися до Донецького Господарського суду з позовною заявою про спонукання ВО «Укрвуглегеологія» укласти договір про спільне використання систем комунікацій.

Виходить, наш спальний корпус №3, немов більмо в оці. Його потрібно обов’язково усунути: господаря (ЗАТ «БУШБМ») вижити, пансіонат довести до банкрутства, а потім прибрати до рук. Надто вже ласий шматочок — відремонтований, обладнаний.

Тож доки триватиме наше ходіння по муках?

Ми розуміємо, що цей спальний корпус — дрібниця у порівнянні з такими підприємствами, як «Криворіжсталь», Нікопольський феросплавний завод, Сєверодонецький «Азот» та інші промислові гіганти. Але для нашого ЗАТ «БУШБМ» це не дрібниця. Ми вклали в реанімацію цього корпусу більш як 1,2 млн. грн.

Через сваволю чиновників страждають прості люди, котрі продають свою працю, але за це не можуть одержати відповідної оплати. Через це страждають їхні родини. До того ж не потрапляють платежі в бюджет, не одержують кошти у вигляді відрахувань державні інститути. Страждають усі від дій одиниць недбайливих чиновників. Тож коли ми наведемо порядок у країні?

Дуже прикро, що от так з нами чинять посадові особи державних служб, покликані піклуватися про творення, розвиток інфраструктури. Лист такого змісту я направив Ю. Кармазіну — народному депутатові України, голові Комітету Верховної Ради з боротьби з організованою злочинністю, керівнику Партії захисників Вітчизни, заслуженому юристу України — з надією привернути увагу до нашої проблеми і посприяти в її вирішенні. Справедливість має перемогти.

Анатолій ФОМІН, голова правління ЗАТ «БУШБМ», депутат Луганської облради.