В Україні промисловий потенціал формувався давно — з дорадянського періоду, в роки перших п’ятирічок. Через це, на жаль, чимало підприємств зберегли риси часів свого народження.

«Індустріалізація» Білорусі відбувалася кілька десятиріч тому, бо стару, не дуже потужну промисловість, котра існувала тут до Другої світової, війна знищила, а на Білорусь як на серйозний «проммайданчик» Москва почала дивитися лише десь в 70-ті роки. Із Заходу до Білорусі пішли вже не старі верстати, які Україна отримувала з післявоєнних репарацій, а нові. Практикувалися комплексні поставки обладнання, часто — «під ключ». Так, наприклад, у 80-х роках італійці побудували нинішній флагман білоруської промисловості —Білоруський металургійний завод, котрий тепер дає понад 20 відсотків ВВП. Нинішні білоруські командири найбільших державних виробництв (а це 180 підприємств, що формують 40 відсотків національного бюджету) за часів вищезгаданої «індустріалізації» були рядовими інженерами, котрі повсякденно «спілкувалися» з відмінною імпортною технікою. Світові бренди, зокрема, в галузі компресоробудування —«Атлас Копко», «Інгерсол-Ренд», «Кайзер» — тут знають, так би мовити, на дотик. Цей досвід визначає високі вимоги білорусів до якості імпортної продукції. Разом з обмеженими фінансовими можливостями тамтешніх підприємств, того, хто приходить на білоруський ринок машинобудівного обладнання, чекає робота з дуже вимогливими і суперекономними покупцями.

Але це не зупиняє флагмана вітчизняного компресоробудування — концерн «Укрросметал» дедалі активніше працювати на білоруському напрямі.

Розповідає віце-президент концерну «Укрросметал» Павло Жарков:

Ми маємо прийнятне для білорусів співвідношення ціни і якості, й нашу продукцію вони купують. Мінськ, Гомель, Полоцьк, Новополоцьк, Солегірськ, Світлогірськ —більш як два десятки підприємств у цих містах використовують вироби «Укрросметалу». Лише за останні три роки білоруси придбали у нас 230 поршневих і гвинтових компресорів та компресорних установок різної потужності й призначення, велику кількість зварювальних агрегатів, шарових кранів, резисторів та резисторних блоків, запасних частин для компресорного і енергетичного обладнання.

В Україні концерн вже кілька років здійснює широку програму оновлення компресорного парку «Укрзалізниці», й цей досвід ми прагнемо перенести до Білорусі, адже одне з наших провідних підприємств — Полтавський турбомеханічний завод — тривалий час продукує компресори для гальмових систем локомотивів. Він випустив близько ста тисяч одиниць цієї техніки. У білорусів парк таких самих локомотивів, як і в Україні, й ті самі проблеми з ремонтом старих компресорів. Нині на ринку чимало запасних частин для них, але здебільшого це підробки недостатньо високої якості. Ті само запчастини, котрі виготовляються в Полтаві, приймають представники «Укрзалізниці». Вони ставлять на виробах відповідне клеймо — підтвердження того, що ці запчастини надійні. А для системи гальм це, погодьтеся, мало сказати важливо.

На заміну старих компресорів локомотивів білоруси свого часу купували компресори такої відомої фірми, як «Кайзер». Техніка чудова, але вона сконструйована для роботи в умовах майже ідеальних, котрих на наших і білоруських залізничних шляхах нема через технічний стан колій, і ситуація на краще може змінитися лише у віддаленій перспективі. «Кайзери» умови експлуатації на пострадянському просторі не витримують, їх двигуни горять. Ми знаємо, що білоруські залізничники переконалися в цьому на практиці, й пропонуємо їм наші гвинтові компресори на заміну поршневих — надійнішу, економічнішу техніку нового покоління. Це тільки дві позиції як приклад, а загалом ми бачимо 11 напрямів роботи з білоруськими, як раніше казали, «працівниками сталевих магістралей».

На тролейбусному транспорті у сусідів, з компресорами, котрі забезпечують роботу гальмових систем, ті самі проблеми: ремонтувати, заміняти. Ми нині відвантажили до Білорусі один наш тролейбусний компресор — хай подивляться, як він працює. Думаю, це буде переконливіше, ніж будь-які красиві паперові пропозиції.

Нині тролейбуси випускає МАЗ. Приблизно сто одиниць на рік. У Мінську на них ставлять німецькі поршневі компресори. Непогані. Але наші гвинтові — надійніші й простіші в експлуатації, до того ж є змога виготовляти їх за тими габаритами, які не потребують жодних конструктивних змін у тролейбусах. Боротимемося за цей сегмент ринку, як боремося нині на тендері на тому самому МАЗі, котрому потрібні сім досить потужних компресорних установок (20 м3/хв.) для внутрішніх пневматичних мереж.

Білоруський металургійний завод. Він порівняно молодий, але проблема запасних частин перед підприємством уже стоїть. Колишній постачальник обладнання — фірма «Даніель» — уже запчастин для нього не випускає, та й взагалі на Заході запасні частини коштують дуже дорого. Надмірними цінами на них замовників підштовхують купувати нову техніку. А ми готові підставити плече, готові швидко виготовляти запасні частини на прийнятних для металургів умовах. Є досвід, є все потрібне.

Взагалі, аби бути успішними, ми, маючи в концерні потужний науковий і конструкторський потенціал, навчилися швидко відгукуватися на запити ринку. Швидкість, з якою працює ланцюжок «замовлення —виконання» в стратегії «Укрросметалу», займає важливе місце, бо великим фірмам притаманна певна неповороткість. У себе з нею слід боротися, а якщо нею хворіють конкуренти, чому б цим не скористатися? Вже кілька років концерн випускає пересувні азотно-мембранні машини, які продукують з повітря азот на місці його споживання, а в штучній атмосфері азоту можна в багато разів зменшити втрати під час збереження зерна, овочів, фруктів. Така технологія актуальна для сільського господарства Білорусі, основу якого становлять великі виробництва. Шлях до них ми торуємо через білоруських вчених, котрим готові надати матеріали досліджень, що були проведені при вивченні ефективності застосування цієї технології.

Для кращого просування своєї продукції на ринки інших держав відкриваємо там свої представництва. В РФ їх декілька, є вони в Казахстані, в Польщі, а тепер — і в Білорусі. Це ТДВ «Кедр» у Гомелі.

Цього року ми зробили ще один дуже серйозний крок —створили підприємство «Гомелькомпресормаш». Для цього викупили частину виробничих площ (3000 м2), які не використовував Гомельський суднобудівний-судноремонтний завод. Це дасть можливість нам випускати у кооперації з українськими підрозділами концерну різноманітну продукцію, котра вважатиметься білоруською і матиме відповідні преференції та пільги на тамтешньому ринку. Ця продукція за ціною буде привабливішою для білоруського споживача.

Де-юре підприємство вже існує, де-факто там нині йде ремонт, підготовка виробництва. На відміну від старих часів, коли нові заводи пускали винятково до пам’ятних дат, ми не прив’язуємося, скажімо, до того ж Нового року, але, можливо, встигнемо перші вироби з маркою «Гомелькомпресормаш» виготовити ще в грудні.

Минулого місяця саме в Гомелі на високому урядовому рівні було підписано План заходів на 2006 рік з реалізації Міждержавної програми співпраці між Республікою Білорусь і Україною на 1998—2008 роки. Динаміка розвитку торговельних стосунків між нашими країнами позитивна: 1,3 млрд. доларів США торік, майже 1,7 буде в цьому році, а на наступний передбачається здолати двохмільярдний рубіж. Робота «Укрросметалу» в «білоруському напрямі» сприятиме цьому.