Газу — на відсоток, пузирів — на сто один

РАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» домовилися про обсяги імпортованого природного газу на 2006 рік, але не зійшлися в ціні.

Той, хто минулого тижня ставив на своє авто шиповані колеса, мав змогу переконатися у справедливості висновків Держкомстату: найвідчутніше подорожчали послуги (на 1,5 відсотка). Однак шиномонтаж не має такого істотного впливу на статистику, як, скажімо, послуги природних монополій — енергетичних або транспортних компаній, з управлінням яких уряд, скажу прямо, не впорався. Саме зростання житлово-комунальних і тарифів на транспорті в листопаді зумовило перевагу вартості послуг над зростанням цін на продовольчі товари (на 1,4 відсотка, від початку року — на 9,5) і непродовольчі (на 0,1 відсотка, від початку року — на 4). Підсумовуючи, доходиш маловтішного висновку, що надії на зростання споживчих цін менш як на 10 відсотків за підсумками року вже розвіялися, як дим. Швидше за все, матимемо більш як 10, оскільки навіть у роки інтенсивного економічного зростання у грудні інфляція істотно перевищувала 1 відсоток. Але, як на мене, несмертельно, бо за підсумками цього року ми матимемо помірнішу інфляцію, аніж минулого.

Незважаючи на те, що під час підрахунку місячної інфляції досліджується обмежене коло товарів, на вартість споживчого кошика в листопаді очевидно впливала динаміка зростання оптових цін у промисловості та в АПК. (Зростання промислового виробництва в листопаді вже зачепило рівень статистичної похибки — 2 відсотки.) Впливала по-різному. Скажімо, тенденція до зниження цін на нафтопродукти, які здійснюють опосередкований тиск на продукцію і послуги, — благотворно, а, наприклад, до зростання цін на залізорудну сировину, які автоматично підвищують собівартість металу, — згубно. Зрештою, про це можна сперечатися, тоді як ніхто не сумнівається в тому, що ціни розігрівали інфляційні очікування. Відтоді, як між урядом і профільним комітетом парламенту почався болісний пошук інструментів для збалансування держбюджету-2006, а російський «Газпром» тим часом узявся лякати нас одномоментним підвищення ціни на природний газ більш як утричі, інфляційні очікування витісняють усі інші, як газвода — бульбашки. Газу — на один, пузирів — на сто один відсоток.

Видатки, які дедалі більше поглиблюють дефіцит бюджету, закладають інфляційну міну, бо покривати його потрібно, як я не раз наголошував, надходженнями від приватизації. Ці гроші не мають товарного наповнення, а отже, спричинятимуть дефіцит у різних сегментах споживчого ринку. Останній вдреагує на це новим підвищенням цін. Пригадайте, що мали навесні цього року, і пошук компромісів довкола розміру дефіциту держбюджету-2006 вам так само, як оце мені, видаватиметься пошуком компромісів між мінером і сапером. Не хотілося б, щоб інфляція захопила країну зненацька, як пташиний грип. Тому Кабінетові Міністрів разом з Нацбанком варто вже сьогодні розробити перспективний план антиінфляційних заходів на 2006 рік, як це радить керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький. Добре, якби з акцентом на доступ населення до цінних паперів — державних і корпоративних акцій та облігацій. До того ж вакцину проти інфляції варто розробляти з урахуванням імовірного підвищення цін на природний газ з боку росіян. Не одномоментного, а поступового і невідворотного, в якому багатьом вбачається вихід з переговорного кута.

Минулого тижня, як я й передбачав у балансі за листопад, НАК «Нафтогаз України» документально підтвердила алогічність пропозицій РАТ «Газпром» стосовно одномоментного підвищення ціни на природний газ для України до 160 доларів США за тисячу кубометрів. Тобто російській стороні нагадали про Додаток 4 до міждержавного контракту від 2004 року, який встановлює на період 2005—2009 років «фіксовані ставки оплати за транзит російського газу в розмірі 1,09375 долара США за 1000 кубометрів на 100 кілометрів відстані, а також фіксовані ціни на природний газ, який постачається РАТ «Газпром» для забезпечення балансу газу України в рахунок оплати НАК «Нафтогаз України» за послуги з транзиту в розмірі 50 доларів США за 1000 кубометрів». Однак «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» так і не дійшли порозуміння, а російського Президента Володимира Путіна ми побачили в ролі ментора, який рахує гроші в чужому бюджеті, нашому. Бульбашки закипіли. Стало зрозуміло, що до Білорусі, Вірменії й України росіяни застосовують різні підходи: одним газ — дешевше, іншим — дорожче. За логікою Володимира Путіна, синхронно з газовим тиском на нас очікує урановий. Ціни на російське ядерне паливо зафіксовані також до 2010 року, але ж Росія зазнає на цьому збитки... Виникає резонне запитання, чи не виштовхнуть бульбашки проект зі створення ЄЕП? Чи, може, нас спеціально підводять до такого висновку?

Тим часом шляхів до порозуміння достатньо, оскільки в росіян в Україні — не єдино газотранзитний інтерес. Шлях до порозуміння ще є. До того ж не так усе й кепсько в російсько-українському співробітництві цього року, як видається стратегічним сусідам. Обсяг торгівлі України з Росією, судячи з усього, збільшиться проти минулого року щонайменше на 15 відсотків і сягне, за оцінками нашого економічного відомства, 20 мільярдів доларів США. На російському ринку зростає попит на нашу металопродукцію, труби, продовольчі товари, вироби машинобудування. Підписано протокол з термінами скасування вилучень з режиму вільної торгівлі між країнами з цукру, тютюну, кондвиробів, спирту. А ще, як показує статистика, доходи українців зростали приблизно вчетверо швидше за доходи росіян. І інфляція в нас за підсумками 11 місяців дещо менша, ніж у сусідів.