Видавництво «Фоліо» заснувало серію «100 знаменитих», у якій уже вийшло більше двох десятків книжок про відомих художників, письменників, коханців і коханок. Прекрасний задум!

Приблизно половину цих книжок я швидко переглянув. Але навіть під час швидкого перегляду уважний читач знайде велику кількість помилок, неточностей, нестиковок, перекручень. От перша книжка серії — «1000 псевдонімів» Андрія Краснящих і Костянтина Бєляєва (2002 рік, головний редактор В. Галій). Задум простий: зібрати максимально повну колекцію, обмеживши безодню круглим числом — 1000 псевдонімів людей, що здобули популярність у всіх сферах діяльності. В анотації сказано, що книжка докладна, белетристична, у ній наведені цікаві біографічні дані, розрахована на широке коло читачів. Багатообіцяючий початок! Повідомляють також, що автори-укладачі працювали над своїм опусом 18 років, а це 936 тижнів. Тобто над одним псевдонімом люди вдвох трудилися цілий тиждень — і все одно припустилися великої кількості неточностей і помилок.

Отже, про помилки у книжці.

Почну з видатних радянських поетів, двох Михайлів — Ісаковського і Свєтлова. Про Ісаковського сказано, що він — автор збірки віршів «Правда в соломе». Дорогі товариші, перша збірка Ісаковського видана 1927 р. у Москві і називалася «Провода в соломе»!

Про Свєтлова сказано, що він уперше надрукувався в єкатеринбурзькій газеті. Але Свєтлов народився в Катеринославі (з 1926 р. — Дніпропетровськ), це в Україні. А Єкатеринбург на східному узгір’ї Середнього Уралу. Навіщо Свєтлову було друкуватися так далеко? Чи в укладачів — проблеми з географією?

Про Симону Синьйоре сказано: «Французька акторка театру і кіно знялася в к/ф «Золота каска» (1982) і ін.». А насправді цей фільм вийшов у 1952 р.

Є в книжці перекручування прізвищ, імен, по батькові. Український радянський письменник Олесь Досвітній тут — Досвідний. Відомого російського мандрівника Петра Петровича Семенова-Тян-Шанського названо Петром Івановичем.

З помилками написані роки життя персоналій. Мате Залка (1896—1937) загинув в Іспанії 11 червня 1937 р., а в книжці —1957.

Укладачі приписують людям посади, на яких вони не працювали. На стор. 86 читаємо: «Батько української телезірки (Миколи Вересня. — М. Б.) — академік К. Ситник, колишній голова Президії ВР України». Тут одразу дві помилки. К. Ситник був Головою Верховної Ради УРСР 10 скликання (1979—83), а не Головою Президії... і не України, а УРСР.

Є взагалі речі за межею здорового глузду: «Тарапунька. Російський естрадний артист» (стор. 392), «Дальський. Російський актор» (стор. 132), «Левада. Російський письменник, драматург» (стор. 211)... Але ж усі названі діячі — українські. Виходить як у тому каламбурі: «Излагать — чтоб оболгать?»

Зазначу, що багатьох найвідоміших псевдонімів у книжці взагалі немає — Марії Заньковецької, Оксани Петрусенко, Марка Бернеса, Ісака Дунаєвського, Дніпрової Чайки, Ірини Вільде, Юрія Дольд-Михайлика і ще десятків імен. А я от думаю: може, й добре, що їх немає? Менше імен — менше помилок?

Київ.