Одні скаржаться на життя, владу, різні негаразди, мовляв, кругом глухий кут, а інші шукають шляхи виходу і, як бачимо з роботи Попільнянської райдержадміністрації та керівників окремих господарств, знаходять. Серед районів Житомирської області Попільнянський має найродючіші землі, але цілковиту віддачу вони дають лише у працьовитих господарів. Про проблеми, успіхи та плани на майбутнє нашій журналістській групі розповіла й показала на прикладі приватного сільського підприємства імені Цюрупи заступник голови райдержадміністрації із соціально-гуманітарних питань Тетяна КРАВЧУК.
— Соціальна сфера дуже широка і має багато нерозв’язаних питань, які потребують термінового втручання. Команда працює з березня цього року. Самі розробили програму роботи, самі шукали шляхи виходу з кризового стану. Минуло небагато часу, але нині нам є чим пишатися. Взяти, приміром, галузь освіти: тридцять чотири школи району, які були в жахливому стані, за цей період практично відновлені.
Головний біль протягом останніх шести років — Сокільчанська середня школа. Через аварійний стан старої школи дітям доводилося навчатися у садочку, сільській раді, майстернях. Одне слово, гостро стояла потреба нового приміщення. Господарство розпочало, але не змогло закінчити будівництво. Завдяки колишньому народному депутату нашого округу Павлу Жебрівському ми отримали гроші в серпні й за два місяці зробили не школу, а картинку: встановили сучасне опалення, сантехніку, завезли найновіше обладнання до кабінетів. На мою думку, ця школа стане базовою і в ній навчатимуться учні й з інших сіл. Автобуси для доставки дітей організовуємо.
У нас є домовленості, щоб на території району дітей до школи і назад підвозили безплатно. Узгодили розклад доставки дітей з автопідприємствами.
— Як у районі з працевлаштуванням, чи їздять люди на роботу до столиці?
— Попільню часто називають спальним районом Києва. Люди працюють у столиці, а ночують удома — близько діставатися, влаштовує режим: добу на роботі, дві — вдома.
Та й ми постійно працюємо над проблемою працевлаштування. Наші спеціальні групи провели аналіз і підготували програму створення робочих місць у сільській місцевості. Відкрито філії соціальних служб, які мають охопити і задіяти молодь. А якщо конкретно, при райавтодорі нещодавно створено дочірнє підприємство і там вже працюють понад п’ятдесят осіб, у січні відкриється консервний завод, а це ще шістдесят вакансій. Загалом за рік у районі створено понад сімсот робочих місць. Середня заробітна плата 2005-го становить 600 гривень, минулого — 400.
У медичній галузі теж справи йдуть на лад. За експериментальним проектом ТACІS до комунальної власності району вже передано всі медичні заклади. Маємо потужну комп’ютерну базу, в якій закладено всю інформацію по лікарнях. Це дало змогу працювати вільніше і вкладати гроші на місцях: в ліки, в швидку допомогу, в лабораторію...
Усе гаразд у нас і з демографічною ситуацією: в середньому щороку народжуються триста немовлят. Демографічний вибух у нас був після аварії на Чорнобильській АЕС, коли побудували нові мікрорайони і переїхало багато молодих сімей. Вважаю, що головним стимулом до збільшення народжуваності є насамперед житлові умови.
У нас є шість передових господарств, які в основному й поповнюють бюджетний фонд району. Люди там мають роботу, за яку отримують гідну заробітну плату. Є господарства й середньої ланки, які так-сяк тримаються на плаву.
Ми активно працюємо, вже розроблено й затверджено в області низку проектів із розвитку всіх господарств.
Проводимо газифікацію сіл. Якщо господарство сильне, вкладає кошти в роботи з газифікації. Але є такі, які потребують допомоги місцевих бюджетів. Область виділила нам цього року двісті тисяч. Все робимо для того, щоб їх освоїти.
Розповідати можна ще дуже багато, але все-таки краще один раз побачити...
