Час втрачених можливостей, але парламенти готові підставити плече

Дводенний офіційний візит делегації українського парламенту на чолі з Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином до Росії минув на тлі газових суперечок. Втім, як переконаний Володимир Литвин, сідати за «круглий стіл» переговорів, домовлятися і виходити на узгоджені рішення з урахуванням національних інтересів кожної держави нам визначено самою історією.

Не буди лихо, поки воно тихо

Президент Росії Володимир Путін під час зустрічі з главою українського парламенту назвав рік, що минає, «часом втрачених можливостей». Хоча між Україною та Росією в економічному плані є позитивні результати — за 9 місяців 2005 року товарооборот між двома країнами зріс до 17 мільярдів доларів, а за підсумками року очікується в розмірі до 20 млрд. Тоді як товарооборот з усіма країнами Євросоюзу становить лише близько 22 мільярдів. До того ж із Росією ми здебільшого торгуємо наукоємною продукцією, а з європейськими країнами — сировиною. Глава українського парламенту висловив сподівання, що наші дві сусідні країни зрештою вийдуть на погоджені позиції та плідну співпрацю. «Думаю, і українська, і російська сторони здійснюватимуть відповідальні кроки, — вважає В. Литвин. — Сьогодні ми пожинаємо плоди деяких безвідповідальних дій. Я далекий від думки, що завтра буде відключено газ. Це і технічно неможливо зробити, тому найкраще вийти на узгоджені позиції».

У газовій суперечці не повинно бути переможців і переможених, вважає В. Литвин. Як і будь-якого шантажу — ані політичного, ані економічного. Бо жодний шантаж стосовно чи то України, чи Росії не матиме перспектив, бо це власне буде шантаж Європи. «Нам треба відмовитися від будь-якого шантажу й знайти прийнятний результат», — наголосив Голова Верховної Ради. Вагому частину вини у конфлікті, що нині виник, на його погляд, повинна взяти на себе українська сторона. Бо спочатку ми самі запропонували перейти на монітарний принцип взаємовідносин у газовій сфері. А коли Росія підхопила цю ідею і підрахували, то... просльозилися. В. Литвин порадив сповідувати відому народну мудрість: «Не буди лихо, поки воно тихо».

Українські та російські парламентарії обговорили у Москві широке коло проблем — від прикордонного співробітництва до підготовки документів про формування ЄЕП, приєднання до СОТ, стосунків з НАТО, міжпарламентських та міждержавних взаємовідносин, а також ситуацію напередодні парламентських виборів в Україні. Зокрема, порушивши під час бесіди з Борисом Гризловим тему синхронізації процесів входження до СОТ, Володимир Литвин зазначив: «Прагнучи брати участь у різних утвореннях, ми повинні також думати, що там у перспективі, які наслідки це матиме для нашої економіки».

У процесі формування Єдиного економічного простору Україна, за словами В. Литвина, готова підписати близько 20 документів. Але знову-таки з урахуванням національних інтересів держави. «Думаючи про розвиток економіки України, ми думаємо також про нарощування нашої присутності у ЄЕП», — заявив Голова Верховної Ради України.

Вступати чи ні Україні до НАТО, наголошував В. Литвин, вирішуватиме сам народ: парламент підтримує ідею Президента України про прийняття остаточного рішення на всеукраїнському референдумі. Створення ініціативних груп із проведення референдуму глава українського парламенту розцінив як свідчення наявності демократії в Україні. Однак наразі референдум, на його погляд, видається передчасним, оскільки навіть сама постановка питання про членство в НАТО поки що — довгострокова перспектива. Хоча розвивати співробітництво з НАТО за окремими конкретними програмами можемо вже сьогодні.

Скільки вірьовку не плети...

Російські журналісти цікавилися реакцією Володимира Литвина на останні заяви горезвісного екс-майора Миколи Мельниченка. «Цілком очевидно, що когось не влаштовує моя позиція в Україні, — відповів В. Литвин. — І тому сьогодні вийняли з рукава, як дехто вважає, головний козир». Якби було бажання встановити істину, то чому М. Мельниченко не приїхав в Україну «встановлювати істину» ще 2004 року, коли прийшла нова демократична влада, а «проклятий злочинний режим» пішов у небуття? — зауважив він. Чому автор «касетного скандалу» приїхав у розпал передвиборної кампанії? «Висновок цілком очевидний: проаналізуйте, кому це було вигідно, хто є організатором прослуховування кабінету Президента, і вийдете на тих, хто був зацікавлений у цій акції, — сказав В. Литвин. — Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде».

Про проблеми духовні та релігійні. говорив Володимир Литвин на аудієнції з Патріархом Московським і всія Русі Алексієм ІІ. «Між українським і російським народами прекрасна дружба, і її міцний фундамент — православ’я», — сказав у бесіді з главою українського парламенту глава православної церкви. І додав, що настав час подолати релігійні розколи в Україні.

Володимир Литвин і Алексій ІІ були єдині в думці, що влада не повинна керувати церквою, що держава і церква не повинні втручатися у справи одна одної. Водночас духовна єдність і повернення людей до духовних витоків — дуже значущі нині. До того ж держава і церква можуть бути партнерами у розв’язанні таких болючих проблем, як наркоманія, алкоголізм, СНІД, повинні спільними зусиллями зміцнювати мораль суспільства. Голова Верховної Ради переконаний, що церква сама подолає розкол. А держава повинна створювати такі умови, в яких кожен громадянин зможе вільно діяти, думати і вірити, а церква — діяти згідно зі своїми канонами.

Київ—Москва—Київ.