Чотирнадцять років — дата не кругла, але знакова. Хочеться побажати, щоб наша доблесна армія вчилася на чужих помилках і якомога менше помилялася сама. Щоб військова реформа була чинною, а не номінальною. Щоб наша оборонна структура відповідала стандартам НАТО. Щоб українські солдати й офіцери були захищені соціально і не лише вірили, а й відчували, що вони потрібні своїй державі. Щоб декларативне гасло «Народ і армія — єдині!» нарешті знайшло практичне втілення. І не тільки під час призовної кампанії. До речі, цього бажає і цивільний керівник військового відомства. Днями Анатолій Гриценко заявив, що мріє про ті часи, коли День ЗР України буде не відомчим, а всенародним святом.
А поки що люди у військовій формі підбивають підсумки ще одного року служби і становлення оборонної структури незалежної держави. І головним тостом, який буде проголошено на дні народження нашої армії, буде побажання грошей. Щоб задовольнити мінімальні потреби свого життєзабезпечення на наступний рік, армії потрібно 8,7 млрд. грн. У проекті бюджету поки що закладено 6,9 млрд. грн. Цієї суми військовим вистачить лише на харчі.
На закупівлю нової техніки і модернізацію старої, на проведення реформи, на рішення соціальних проблем вони, мабуть, повинні заробити самі. І хоча чисельність військових лав скорочується (на 1 січня 2006 року армійські лави налічуватимуть 245 тисяч), але така планова мінімізація не може дати зараз економію бюджетних коштів. Найімовірніше, навпаки. Адже захисники Батьківщини, волею долі і нової оборонної політики опинившись зайвими на військовому ринку праці, після звільнення мають бути соціально забезпечені. На жаль, зазвичай людям, що віддали кращі свої роки армії, сьогодні доводиться починати життя заново на «гражданці», при цьому розраховувати тільки на свої сили.
Так, суспільство має право сьогодні висувати претензії до своєї армії. Вона не тільки повинна стояти на сторожі державної безпеки, а й бути безпечною для громадян країни. Однак для виконання цієї умови одного патріотизму й ентузіазму військових недостатньо. Армійцям необхідна матеріальна підтримка держави і моральна — народу. Цього їм і бажаємо.
