Листопад: інвентаризація намірів

Чи не найвища у світі енергоємність ВВП — найвразливіше місце на переговорах НАК «Нафтогаз України» з російським «Газпромом» щодо вартості природного газу й умов його транзиту в 2006 році.

Ветуючи законопроект про Фонд держмайна, Президент дає зрозуміти, до яких негативних наслідків може призвести зупинка приватизаційного процесу. Однак у народних депутатів достатньо аргументів, щоб йому заперечити.

Хліб — усьому голова

Початок передвиборної кампанії, звісно, не кращий час для плідної роботи Кабінету Міністрів, який до того ж розуміє, що все закінчиться його відставкою й обранням нового Прем’єр-міністра. Залишимо цей хліб політикам. Особисто мені смакує натуральний. Тому, правду кажучи, мене не вдовольняє, що уряд лише в останні дні жовтня доручає міністерствам і відомствам сформувати на біржі держресурси продовольчого зерна. Згоден, краще пізно, ніж ніколи, проте тепер доведеться витрачати набагато більше бюджетних гривень, аніж мали б улітку! І я не впевнений, що їх одержить той, кому вони потрібні найбільше, — сільгоспвиробник. Скорочення поголів’я худоби, нестача продресурсів для запобігання перманентним кризам у забезпеченні населення зерном, м’ясом, цукром, на жаль, залишаються фактом. Спочатку вибори, а потім податкова реформа — також. І, власне, безгрошів’я зумовлює дисбаланс доходів і видатків держбюджету-2006, який змусив профільний комітет парламенту і Міністерство фінансів шукати компроміси. Простіше кажучи, дебатували на тему, як заробити на хліб усьому суспільству.

Можливості скромні: позитивна динаміка промислового виробництва згасає цілий рік — за 10 місяців воно додало лише на 3,2 відсотка (ВВП — на 2,8 відсотка). Позитивне сальдо платіжного балансу країни в жовтні, хоч і зросло проти вересня на 59 мільйонів доларів, однак надходження від імпорту товарів ще істотно переважають фінансовий результат від експорту. Через бюджет розподіляється третина ВВП, проте потреби — дуже амбітні: скажімо, деякі пенсії вже вищі за європейські. А тим часом зміни до дефіцитного держбюджету цього року вже сигналізували, що урядові бракує коштів на виплату підвищених заробітних плат і пенсій, а дефіцит Пенсійного фонду в 2006 році становитиме майже 20 мільярдів гривень. Однак є інші причини відмовитися від пропозицій парламентаріїв збільшити дефіцит держбюджету. Дефіцит — це борг уряду, тому він і заперечує проти його збільшення.

Тим паче що погашати борг доведеться надходженнями від приватизації майна, а продаж Одеського припортового заводу чи Укртелекому може і не пройти так успішно, як аукціон по «Криворіжсталі». Це означає провокувати зростання державного боргу і витрат на його обслуговування, зрештою — інфляцію. З другого боку, грунтовна інвентаризація урядових намірів, яку влаштували народні депутати, виявила дефіцит видатків регіонам, АПК, базовим галузям економіки на інноваційний розвиток тощо. Критерієм оцінок став Бюджетний кодекс, де не всі важливі видатки закріплені законодавчо, як, скажімо, на АПК. Через це і складаються, і виконуються, і переглядаються загальнодержавні баланси шляхом перманентного пошуку компромісів у вищих ешелонах влади. А поки шукають компроміс, потерпає бізнес, про що свідчать висновки Рахункової палати: перевиконання доходів бюджету цього року досягалося, зокрема, завдяки переплачуванню податків та зборів, нарощуванню обсягів невідшкодованого ПДВ.

Якщо динаміку зростання взяти за температуру тіла, то наша економіка — на ногах і потерпає від затяжної простуди. Можливості організму можна розширити. Саме це і стояло за візитом Прем’єр-міністра Юрія Єханурова до США, під час якого він сподівався прискорити процедуру вступу України до СОТ. Гадаю, що харківський тракторобудівник не проти того, щоб торгувати з техаським фермером так, як це він робить сьогодні з курським аграрієм, а то й успішніше. Тим паче що частка російських комбайнів у структурі імпорту нинішнього року різко зменшилася. І будь-який бізнесмен не менш за Прем’єр-міністра прагне, щоб його країна не втрачала щороку до 8 мільярдів доларів через відсутність статусу ринкової і членства у СОТ. Але водночас кожен вважає, що організм має бути надійно захищений від зовнішніх негативних подразників на кшталт бразильської цукрової тростини, чи внутрішніх — на кшталт недолугої дипломатії Міністерства закордонних справ у двосторонніх переговорах про доступ на міжнародні ринки товарів і послуг. До того ж це європейський підхід до проблеми: ЄС недвозначно заявляє США, Австралії та Бразилії про своє небажання зменшувати розміри мита на продукцію сільського господарства та субсидування своїх фермерів. Поки що в захисних функціях організму вітчизняного ринку не впевнені в парламенті, звідси несприйняття деяких СОТівських законопроектів. Але за відсутності одних стимуляторів працюють інші. Наприкінці місяця Україна підписала 15 середньострокових документів на засіданні глав урядів країн СНД у Москві. Зокрема, затверджено комплекс заходів з просування на ринок СНД і ринки третіх країн конкурентоспроможної продукції.

Компроміси під тиском

У листопаді російська компанія «Газпром» натиснула на НАК «Нафтогаз України» погрозою припинити постачання природного газу в Україну, якщо не буде підписано відповідний щорічний протокол до міждержавних домовленостей. Від початку дев’яностих років минулого століття переговорний процес з постачання і транзиту природного газу між двома державами не був до такої міри відкритий для спостерігачів. Через це кожен політик інтерпретує газову інвентаризацію намірів у вигідному йому світлі. Тим часом є очевидні реалії. Нагадаю, територією України щорічно прокачується до країн Заходу більш як 120 мільярдів кубометрів природного газу, на 80 відсотків — російського походження. Блокування домовленостей з Україною висуне перед росіянами проблему економічної безпеки. У планах «Газпрому» на цей рік — експортувати близько 150 мільярдів кубометрів газу щонайменше на 27 мільярдів доларів. Спрямування енергоносіїв в обхід України потребує і величезних коштів і шонайменше п’яти років, доки триватиме будівництво Північно-Європейського газопроводу. Проте хоч би якою була його потужність, вона не покриє попиту європейців на природний газ, який з року в рік зростає. Через це українська транспортна система Росії потрібна не менше, ніж Україні потрібен російський газ, на що вказують, до речі, вересневі пропозиції «Газпрому» відмовитися від підвищення ціни на нього в обмін на управління газотранспортною системою України. Все інше — політична тріскотня. З другого боку, між обома країнами є міждержавні домовленості про умови, ціни, тарифи й обсяги природного газу до 2009 року, які за нормами міжнародного права не можна порушувати в односторонньому порядку. Тому важко не погодитися з Прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим, який упевнений, що до кінця року сторони дійдуть компромісного рішення і підпишуть «важкий» протокол. Не виключаю, що НАК «Нафтогаз» перейде на розрахунки з «Газпромом» за більш високими цінами, проте навряд чи це станеться з перших днів нового року, а от з весни — цілком ймовірно і, звісно, в розумних межах. «Газпром» тисне на Україну не вперше, бо гріх не скористатися цією можливістю у взаємовідносинах з країною, ВВП якої чи не найенергоємніший у світі, основний капітал якої потребує багатомільярдних інвестицій і яка живе від виборів до виборів.

Закривав місяць Президент Віктор Ющенко обіцянками інвесторам, мовляв, глибока інвентаризація намірів уряду Юрія Єханурова приведе до: а) державної турботи про охорону прав власності; б) легалізації доходів через амністію капіталів; в) приватизації стратегічних об’єктів, список яких відкриють Одеський припортовий завод, НЗФ, Укртелеком. Обіцянки послідовні. Своїм вето на законопроект про ФДМУ Президент країни дав зрозуміти, що усвідомлює, яку загрозу економіці завдасть зупинка приватизаційного процесу. Але реалізація озвученого потребує від суспільства дуже важкого вибору — між справедливістю й економічною доцільністю. А від парламенту — чергових компромісів, адже приватизація стратегічних об’єктів поки що заборонена.