Хто насправді підсовує свиню?

Згідно з офіційною статистикою, нині в Україні різних м’ясопродуктів виробляється 1 мільйон 600 тисяч тонн. У 1995 році офіційною була цифра 2 мільйони 600 тисяч, і це не за кращого життя пересічного громадянина. Де поділася різниця, адже українець менше їсти не став. Пояснення дуже просте. Цей мільйон завозиться як легальний, «сірий», «чорний» імпорт.

За колишнього президента Кучми, у часи, коли прем’єр-міністром був нинішній Президент, імпорту як такого не було, працювали заборонні митні тарифи. Усе, що ввозилося у «кравчучках», багажниках автомобілів, і було реальним імпортом. За Януковича, коли потужно запрацювали вільні економічні зони, ввозилося майже 400 тисяч тонн здебільшого курячого м’яса, 30—40 тисяч тонн із цих 400 — свинини.

Така інтервенція, котра, до речі, так і не перенаситила ринок, засвідчила, що 400 тисяч тонн — офіційно визнаний дефіцит м’яса на українському ринку. За 9 місяців нинішнього року українські підприємства виробили 103 тисячі тонн свинини. Фахівці стверджують, що ще 100—150 тисяч тонн необхідно завезти. До того ж легально, адже, за великим рахунком, досі за ввезення в Україну м’яса державі ніхто нічого не платив. За ввезене за 9 місяців 2005 року м’ясо держава мала б отримати митними сплатами 1 мільярд 386 мільйонів гривень, проте державі імпортери (здебільшого бразильського та аргентинського замороженого м’яса) сплатили лише 124 мільйони гривень. Про це свідчать документи Держмитслужби України.

Цікава цифра як для галузі, у якій кожна гривня, кожні 50 копійок на кілограмі — питання життя і смерті такого нестійкого в Україні поняття, як рентабельність. Що може вплинути на нелояльних до держави господарників? Звісно, тільки чітка митна політика, котра покликана забезпечити легальний імпорт. А він вперше став реальним лише у липні, коли Кабінетом Міністрів були внесені зміни до митних тарифів. Такий хід уряду став підґрунтям для появи на ринку другого оператора — м’ясопереробників.

М’ясопереробники західних і центральних областей України почали ввозити, переважно з Польщі і Словаччини, живих свиней, що є ризикованіше і витратніше, проте із такої сировини одержують продукцію значно якіснішу, це дуже істотно за вузької «вилки» між собівартістю і гуртовою та роздрібною ціною. М’ясо свинини у Польщі коштує 10 гривень. Після легального імпорту, сплати митних зборів і забою у нас воно вже коштує 14 гривень. Тож зрозуміло, що переробнику західних і центральних областей (до східних регіонів живих тварин завозити нерентабельно й ризиковано) краще брати свіже м’ясо, чесно його розмитнюючи, аніж брати заморожене, від чого вихідна продукція втрачає у якості. Тим паче, коли знову ж аналізувати цифри, бачимо, що цього року у вільні економічні зони ввезли 36 тисяч тонн замороженого м’яса, сплативши лише 64 мільйони гривень мита. А м’ясокомбінати легально завезли тільки 107 тисяч голів свиней, тобто 7 тисяч тонн м’яса, порядно сплативши усі платежі — 40 мільйонів гривень. Що ж дає підстави міністрові Агропромполітики стверджувати під час виступу в комітеті Верховної Ради, що саме ввезення «живка», як називають живих свиней фахівці, збило ціни на внутрішньому ринку, через що, мовляв, селянин не має куди подіти вирощену у власному господарстві свинину.

За даними Держмитслужби, середня ціна на свинину, що ввозиться (в живій вазі) — 1 долар 39 центів. Можна було б думати, що практикується заниження інвойсу, та ні — офіційно підтверджено, що на польському ринку м’ясо у живій вазі брали саме по 1 долару 39 центів за кілограм, забите в Польщі воно коштувало б 2 долари, завезене в Україну за сплати всіх митних зборів — до трьох доларів, майже один долар з кожного кілограма отримує держава. Це і є легальний імпорт. Напруження із пропозицією у Польщі немає, навпаки, 2 мільйони польських фермерів мають надлишок і дуже зацікавлені у тому, щоб українці закуповували їхніх свиней. Особливо після того, як Росія, більше з політичних міркувань, жорстко обмежила торгівлю з Польщею у цьому напрямі.

Наша ринкова ціна — 15 гривень за кілограм є нормальною для українського тваринника, хоча це найвища ціна на цю продукцію у світі. Навіть у Росії вона є нижчою. То чому ж міністр Олександр Баранівський робить тривожні заяви, нібито легальне ввезення зашкодило всім, не згадуючи, що це взагалі перше легальне м’ясо, яке з’явилося в Україні «по-білому». Невдовзі запроваджують ветеринарну заборону на ввезення живих свиней, призначених для забою. На якій підставі це зробили?

Головний ветлікар України Петро Вербицький роз’яснив, що це тимчасова і не зовсім обґрунтована санкція стосовно Польщі, Словаччини і Німеччини. Він наголошує, що такі неадекватні дії державних інституцій України переходять із ветеринарної в економічну і політичну площину. Проте така воля міністра, і наші підприємці повинні це виконувати. Ніби у нас епізоотично і санітарно благополучна держава, а в них — у Польщі, Німеччині, Словаччині — бозна-що, а тому ми не братимемо у них м’ясо. Не тримається купи ветеринарна цензура і тому, що м’ясо курчат, племінних і користувальних свиней на відгодівлю ввозити дозволяється. Їм що, зробили щеплення новітніми вакцинами від пташиного грипу?

Загроза кризи надвиробництва в толерантній до України Польщі уже розглядається польським сеймом, їй присвячена передовиця «Газети виборчої». Проте поляки заявляють: якщо ви нас підозрюєте, ми вводимо цілковитий карантин для України і з’ясовуватимемо ситуацію. Але це триватиме недовго і невдовзі можна дочекатися звинувачень в антипольській економічній політиці та оголошення ембарго. Такі розмови у кулуарах сейму уже ведуться. А українські м’ясопереробники у такій аграрній і ветеринарній політиці вбачають прихований намір заборонити ввіз живих свиней. Керівники м’ясопереробних заводів у Львові, Луцьку, Івано-Франківську вже відверто заявляють: навіть якщо влада знищить одного із двох операторів м’ясного ринку держави, по заморожене м’ясо до Донецька вони не поїдуть.

Розуміючи, що ветеринарне ембарго — річ нетривала і підозріла, в Міністерстві агрополітики виношують іншу схему.

Мовляв, дивіться — митні ставки несправедливі: на мерзле м’ясо — 10 відсотків, але не менше 0,6 євро за кілограм, а на живе — лише 8 відсотків від його ваги. Отож збільшимо тарифи.

Але міністр вимагає підвищення митної ставки на живих свиней до 0,4 євро, що завдасть майже смертельного удару по західних переробниках, бо після забою м’ясо коштуватиме вже майже 18 гривень. Невже нині перед Міністерством агрополітики стоїть завдання підвищити ціни на м’ясо в Україні? Це що, потрібно уряду і Президенту? Адже очевидно, що із збільшенням ціни на охолоджене м’ясо, котре нині до київських супермаркетів постачають м’ясокомбінати по 14—15 гривень, ціну збільшать й інші імпортери, у тому числі «сірі» і «чорні», котрі якраз нічого не сплачують державі. На тлі відвертого лобіювання інтересів одного сегмента м’ясного ринку мляво і непереконливо звучать заяви міністра Баранівського на кшталт: збільшимо мито, і це дасть змогу заробити вітчизняному відгодівельнику. Це після його заяв, що вітчизняного сучасного свинарства наразі нема, як і нема генетики і вітчизняної сільськогосподарської науки. Здається, що після провальних посівної та жнив — основних напрямів АП, коли через небувало низьку організацію фінансування вітчизняний аграрій залишився без добрив, солярки та доплати за озимину, щоб відволікти увагу Президента та громадськості, Міністерство агрополітики знову прагне продемонструвати свою стурбованість у справах Держмитслужби України. До уваги не береться, що завдяки легальному «живому» імпорту м’ясопереробникам вдалося стабілізувати роботу своїх підприємств, нині вони працюють легально, сплачуючи до бюджету 35 відсотків митних тарифів та ПДВ. Дефіцит у 400 тисяч тонн ніхто ж не скасовував.

У що виллється така перспектива? Нині, за оцінками фахівців, контрабандне м’ясо коштує 13 гривень 50 копійок за кілограм, легальне — 15, якщо прибрати з ринку ввезення живих свиней, ціна на легально ввезене м’ясо зашкалить за 18 гривень. Це спровокує новий вал контрабанди, яка змете легальні підприємства м’ясопереробки.

Будь-яка країна визнає наявність контрабанди, навіть Євросоюз виводить цифру 10 відсотків. Але він має ефективні економічні закони, котрі регламентують не більше 10 відсотків мита, 20 відсотків ПДВ. Це позбавляє контрабандистів сенсу ризикувати. Ці 30 відсотків легально йдуть державі, і це багато, а наші платять усі 40 відсотків.

Заради справедливості треба сказати, що уряд робить і фахові заяви. Наприклад віце-прем’єр Юрій Мельник справедливо пропонує зупинити давальницькі схеми, за якими в Україну завозять, припустимо, 46 тисяч тонн м’яса нібито на переробку, а готовою продукцією вивозять 16 тисяч тонн. Як розумієте, 30 тисяч мимовільно переходить у статус контрабанди. Це одна із паракримінальних схем, котра деформує конкуренцію на ринку і є реальною причиною обвалу цін цієї осені.

На жаль, нині в Україні працює екстенсивний, застарілий метод свинарства, за котрим собівартість м’яса становить 15 гривень. За новим, інтенсивним методом відгодівельники виходять на 9 гривень за кілограм, проте в Україні він розвинений слабко. Якби цьогоріч Міністерство сільського господарства спромоглося розпочати реформу у тваринництві, подібну до тієї, котра без його участі вже працює у птахівництві, стан справ був би іншим. Нині щороку приріст виробництва вітчизняної курятини становить 100 тисяч тонн. Треба наголосити, що висока ціна на м’ясо — не єдиний стимул для бізнесу вкладати гроші в галузь, привабити могла б і нова агрополітика держави. А так що ми маємо: рік для народу держава штучно тримала найвищі у світі ціни на м’ясо, а загального економічного результату немає. Мало того, за 9 місяців виробництво свинини в Україні впало зі 106 до 103 тисяч тонн. Це при тому, що переробники прагнуть працювати легально, а тому підтримали кроки Держмитслужби та Ради зовнішньоекономічної діяльності при Кабміні у легалізації рибного й м’ясного імпорту. Усі провідні імпортери підписали з ними меморандум. Проте зростання тарифів, до того ж вибіркове, цей документ перекреслює. Ні прикордонники, ні митники не здатні зупинити бізнес-походи мешканців прикордонних районів (по кілька разів на день), бо ці люди, не особливо напружуючись, заробляють 50 і більше доларів на день. Тільки економічні заходи здатні зупинити контрабанду у всіх її проявах, принаймні зменшити її до обсягів, припустимих у Європі. На жаль, Мінагрополітики до цієї простої істини так і не додумалося.

І тут постає запитання: чому соціалісти, які раз по раз приводять під Кабмін свиней невідомої породи, нібито вболіваючи за українського селянина, не ведуть їх за точною адресою — під Міністерство агрополітики? Адже свиню вітчизняній м’ясопереробці, репутації держави, споживачеві, який ще називається народом, та Президентові, прикриваючись фіговим листком соціалістичної демагогії, підсовують, саме там. Чи не так, пане Баранівський?