Схоже, вдалий продаж «Криворіжсталі» надихнув владу на нові подвиги на шляху приватизації. Уряд оголосив про намір виставити на продаж Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), спорудження якого було розпочато ще 1985 року на основі багатосторонньої угоди країн—членів РЕВ і двосторонніх угод, підписаних СРСР у 1986—1987 роках із Румунією, Чехословаччиною, НДР та Болгарією. Через відсутність коштів і стан економіки країн-учасниць будівництво комбінату 1998-го було зупинено. Ця недобудова була і є зубним болем усіх урядів незалежної України.

Із досьє «Голосу України».

На сьогодні стан будівництва споруд комбінату такий:

— кошторисна вартість будівництва комбінату потужністю 10 млн. тонн котунів на рік становить 2,4 млрд. доларів США;

— пайова частина України у будівництві — 56,4%, Румунії — 27,0%, Словаччини — 16,2%, Болгарії —0,4%. Німці від участі у будівництві відмовилися ще на початку 90-х років;

— на 1.01.2003 р. виконано робіт на 1,65 млрд. доларів США (67,13%). Україною на 884,1 млн. доларів (65,1%), Румунією — на 526,6 млн. доларів (81%), Словаччиною — на 248,0 млн. доларів (63,7%). Найбільша будівельна готовність досягнута на об’єктах, що споруджувалися румунським підрядником.

У 1999 році Кабмін прийняв ухвалу про завершення будівництва КГЗКОР і визначив термін введення в дію першого пускового комплексу. Через відсутність коштів будівництво комбінату не відновлено. У листопаді 2001 року вже Президент України видав відповідний документ про організацію завершення будівництва довгобуду. Знову-таки брак коштів завадив виконати вказівку Президента. До розв’язання проблеми у листопаді 2003 року підключилася Верховна Рада, яка у першому читанні прийняла проект закону про завершення будівництва. У другому читанні цей проект закону було відхилено.

Член-кореспондент НАН України, міністр промисловості України у 1995—1997 роках Валерій Мазур вважає, що наша держава припустилася помилки, прийнявши на себе зобов’язання СРСР перед учасниками спорудження КГЗКОР і підписавши документ про відшкодування Румунії і Словаччині вартості збудованих на КГЗКОР і у місті Долинське об’єктів шляхом постачання котунів. До того ж В. Мазур переконаний, що, прийнявши на себе зазначені зобов’язання, Україна стала стороною, яка постраждала.

По-перше, рішення про будівництво комбінату на паритетних засадах приймалося країнами-учасниками будівництва, членами РЕВ. І тому за збитки, які зазнали держави-учасники будівництва, відповідальні режими і уряди всіх країн того періоду, а не одна Україна.

По-друге, Україні завдано величезних збитків, бо внаслідок будівництва було втрачено значну площу родючих чорноземів, знищено низку поселень, погіршилася екологія регіону. Наша держава повинна порушувати питання про відшкодування. Слід також пам’ятати, що Україна не мала потреби в котунах, оскільки потреби її металургійних підприємств цілком задовольняли наявні ГЗК. А Криворізький ГЗКОР будувався для забезпечення залізорудною сировиною саме країни РЕВ.

До питання добудови «радянської металургійної мрії» можновладці нашої країни повертаються з періодичністю у два роки — 1999, 2001, 2003. Зрозумівши, що державі це не під силу, нині уряд розробляє методику продажу КГЗКОР. У ЗМІ навіть з’явилася інформація, що стартова ціна (щоправда, незрозуміло, за який пакет) буде не менш як 1,5 млрд. доларів. З цим можуть посперечатися, особливо ті, хто встиг побувати на гіганті-будові століття.

Доки «фиркають» з цього приводу потенційні вітчизняні інвестори, бо вони, напевне, не у змозі відкусити цей приватизаційний шмат, інтерес виявляє новий власник «Криворіжсталі», який має металургійні активи у тій же Румунії. Не нехтують будь-якою інформацією про КГЗКОР і у відомій компанії Arcelor. А чи не захоче взяти реванш у Mіttal Steel наш «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД)?

Головне, під час розробки грандіозних планів приватизації і поповнення державної скарбниці — не забути проблеми депресивного Долинська та околиць. Подейкують, що коли там почули про наміри влади виставити комбінат на приватизацію, то народ «гудів», як колись на 1 Травня.