З Тамарою Олександрівною Новицькою ми знайомі давно. Ветеран Великої Вітчизняної війни, колишня радистка партизанського загону, що діяв на Брянщині, завжди ділиться своїми радощами і печалями. Нещодавно у Росії вийшла книга про брянських партизанів, тож Тамара Олександрівна принесла показати. Є там розділ і про неї, а також нариси і поезії її сина-журналіста Олексія Новицького. Вісімнадцятирічною заслали її у тил ворога, а тепер в армії служить її онук. Не могла втриматися від гордості за нього, принесла фотографію, листа. Нині, коли багато молодих людей усіма правдами і неправдами намагаються ухилитися від служби в армії, лист Андрія Юка заслуговує на те, щоб його процитувати. Звичайно, з дозволу бабусі.

«Привіт, бабусю і дідусю! Пише вам рядовий прикордонних військ. Служу у найкращій навчальній частині країни, у найкращому навчальному батальйоні, у найкращій роті. Служити класно. Я задоволений, що пішов в армію. Одягають, годують добре. Дбають про мене. Єдине, що вимагається, — виконувати накази. Поки що в наряди посилали зрідка. Двічі був днювальним, двічі допомагав на кухні, розвантажував картоплю. Після присяги, думаю, почнеться справжня служба. Через шість місяців приїду у відпустку, і бабуся спече улюблений пиріг. Не переживайте, все у мене добре.

Ваш внук Андрій.

Р. S. Кордон на замку. Ніхто не пройде».

Служить Андрій Юк на Черкащині у військовій частині 9930. У Тернополі закінчив профтехучилище, здобув спеціальність оператора комп’ютерного набору. Дуже хотів служити в армії. І не дивно. Змалку ходив з дідом — колишнім артилеристом, ветераном війни Миколою Семеновичем Крючковим — у школи на зустрічі. І бабуся його — людина в Тернополі відома. Тож патріотизм в Андрія в крові. А ще він просто порядний хлопець: не палить, спиртного у рот не бере, цінує дружбу.

Звісно, рідні переживають за хлопця, пишуть, підтримують. Мама з братом їздили на складання присяги. А Тамара Олександрівна готує у своєму альбомі сторінки, присвячені онукові-воїну. Чудове починання запровадила вона в родині: оформляє альбоми про своє життя, життя дітей, онуків. Тут їхні листи, фотографії, листівки, перші малюнки, вірші. Все це Тамара Олександрівна ретельно зберігає. Нещодавно заповнила нову сторінку в альбомі. Присвячена вона правнукові Платону.

Хтось передає у спадок маєтки, коштовності, інші цінності, а хтось — дрібно списані аркуші альбомів. І хтозна, що цінніше...

Тернопільська область.