Данило Шеремет — унікальна в Чернігові людина. Коли півтора року тому за зберігання наркотиків родину Н. (матір та її двох дочок) позбавили волі, він удочерив маленьку Аліну, яка залишилася без догляду...

— Це все-таки була ваша дитина?

— Ні, до кровного батьківства я не маю жодного стосунку.

— Як же ви наважилися на таке у свої 26 років (Нині Данилові 28. — Авт.)?

— Річ у тім, що я з тринадцяти літ почав вживати наркотики. Так тривало майже сім років, поки не збагнув, що це мене руйнує як людину, як особистість. Душа збунтувалась: невже я живу лише для того, щоб випивати, колотись, займатися сексом? Ось так я прийшов до Бога. У мене було таке враження, що про нього дізнався лише я один. І саме тоді почалося моє переродження. Вісім років я вже не палю, не вживаю спиртного, наркотиків. Стараюся допомагати всім, хто самотужки не може позбутися хворобливої залежності. Років два тому дізнався, що мої знайомі, з якими колись разом коловся, ВІЛ-інфіковані. Вирішив перевіритися і собі. З’ясувалося, цей вірус вразив і мене.

— Був відчай?

— Звичайно, така звістка не додає радості. Але, на щастя, я не запанікував. Навпаки, вирішив прожити всі майбутні роки красиво, з Богом у серці, творячи добро для людей. Організував благодійну організацію, яка почала допомагати людям, котрі живуть з ВІЛ/СНІДом. Адже вони потрапляють у складну моральну, психологічну ситуацію. Багато хто прагне покінчити з життям. Невдовзі я познайомився з родиною Н., де виховувалась Аліна. Бував у них часто. Дуже здружився з маленькою дівчинкою, яка крок за кроком пізнавала світ. На жаль, у неблагополучному середовищі. Попри мої профілактичні бесіди, всі дорослі члени родини активно вживали наркотики. Мама Аліни Олена, крім того, теж ВІЛ-інфікована.

— Отже, і Алінка має цей вірус?

— На щастя, він її не вразив. Я був шокований, коли міліція повідомила мені, що Олену, її сестру і їхню матір позбавляють волі. Треба було негайно допомогти трирічній Алінці. У мене навіть якихось і вагань не було: дівчинка так звикла до моїх відвідин, спілкування зі мною. Олена була матір’ю-одиначкою, тож коли я звернувся до неї зі своєю пропозицією, вона погодилася. Так я став батьком дівчинки. Якби цього не зробив, її, мабуть, також відправили б до дитбудинку. Ми тепер живемо вдвох. Вона записана у моєму паспорті як дочка.

— А де відбуває покарання Олена?

— У Чернігові, в жіночій колонії.

— Провідуєте її?

— Так.

— Алінці кажу, що мама живе від нас окремо, бо їй треба виправити деякі свої помилки. Ми приходимо до Олени, приносимо їй передачі.

— Довго ще відбуватиме покарання?

— Її позбавлено волі на п’ять з половиною років. Уже майже два роки відсиділа. Сподіваюся, отримає амністію.

— Ви житимете разом?

— Гадаю, у нас ще є час подумати про це. Сім’я — це союз закоханих. Олена — красива жінка. Ми ходимо з дочкою на побачення до неї, спілкуємося. Я націлений на те, щоб у дитини була здорова, твереза, чиста, любляча мама. А як буде далі? Можливо, ми будемо разом.

— Доні не зашкодить таке батьківство?

— Вірус не передається під час рукостискання, обіймів, поцілунків, користування спільним посудом, санвузлами. До речі, є досить ефективна система лікування ВІЛ-інфікованих. І якщо її дотримуватися, АРВ-препарати здатні призупинити руйнацію імунної системи, що сприяє збільшення тривалості життя і поліпшенню стану здоров’я. Тож Аліна живе і житиме так, як і всі діти.

— Як ви почуваєтеся у ролі батька?

— Чудово! Я піклуюся про мою доцю. Забираю її з дитсадка. У нашій квартирі, яку наймаю, дуже багато квітів. Ми часто буваємо на свіжому повітрі, щодня робимо зарядку. Багато читаю їй казок. Учимо літери, рахувати. Я дуже щасливий, що вона в мене є. Алінка додає мені стільки радості, тепла, що це просто неможливо передати словами.

— Все-таки буває важко?

— Важко буває тоді, коли не любиш.

...Мабуть, Алінці теж пощастило з батьком, який став їй найріднішим. Схоже, невдовзі в Чернігові з’явиться ще одна благополучна родина, яка, переживши стільки випробувань, негараздів, зрештою об’єднається у прагненні жити красиво, з любов’ю, цінуючи кожний день.

Чернігів.

Від автора. За бажанням батька всі імена в цьому матеріалі змінено.