До начальника головного управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації Людмили БЄловоЇ (на знімку) я звернувся із запитаннями, які всім уже дещо набридли, але не втрачають, на жаль, своєї актуальності.

— Людмило Олександрівно, Комітет Верховної Ради з питань науки й освіти схвалив і рекомендував парламенту прийняти закон про обов’язкову дошкільну освіту. Багато хто з батьків і педагогів сприйняли це як нав’язування порядків «совдепії»...

— На жаль. Хіба погано було 15 років тому, коли практично всі діти приходили до першого класу і вміли вже читати і рахувати? Тепер, за даними нашого міністерства, 40 відсотків до школи не готові. Але ж відомо: 50 відсотків інтелекту людини формується до п’яти років. А про який розвиток може йтися, якщо дитина покинута напризволяще.

— Але сьогодні дитсадки, де традиційно шестирічок навчали грамоти — у руках бізнесменів і установ, далеких від освіти.

— Зниження народжуваності протягом десятка років негативно позначилося на дошкільних закладах. Але демографічна ситуація рано чи пізно поліпшиться.

І вже сьогодні треба думати про розширення мережі дитсадків. У Харкові, зокрема, міський голова цю проблему потихеньку розв’язує. Але це не тільки його головний біль. Батьки, педагоги розуміють, що у першокласників повинні бути однакові стартові можливості «гризти» граніт науки. Тому ми вітаємо різні форми підготовки дітей до школи: приватні дошкільні заклади, гувернантство, навчання в родині. У Дергачівському районі, скажімо, ведеться короткочасна підготовка п’ятирічок, котрі ходять до школи у певні дні тижня, вихідні, вечірній час.

— В одній лише Харківській області працює 13 вузів, що мають статус національних. Його не проти одержати і ще 15 регіональних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації.

— По-моєму, треба оголосити мораторій на надання статусу «національний». Розумію, для вузу, його співробітників і студентів — це престижно й у матеріальному плані вигідно. Але ж знецінюється саме звання «національний», здобути яке стає модним.

— Що ви, Людмило Олександрівно, кажете студентам, котрі скаржаться на викладачів-хабарників?

— Якщо впевнені у своїх знаннях — не давайте хабара. І не мовчіть, коли оцінюють їх несправедливо. За мовчазного прощення педагога-рвача, а тим паче за провокування його на побори, — ми корупцію у вузах не здолаємо.

Харків.