Наприкінці 80-х я бачила фільм, який у деталях пам’ятаю й досі. Називався він «Я та інші».

...До кімнати заходять 12 малюків років п’яти-шести. Вони сідають навколо столика, на який ставлять дві піраміди — білу й чорну. Експериментатор: «Діти, зараз сюди зайде хлопчик, а ви йому скажете, що обидві пірамідки чорні. Ну, дітки, які піраміди? — «Чорні». — «Обидві чорні?» — «Обидві».

Відчиняють двері. «Андрійчику, заходь, сідай з нами». Заходить. Експериментатор звертається до малюків: «Дітки, якого кольору ці пірамідки?» — «Чо-о-рного». — «Обидві чорні?» — «Обидві чорні». Потім так само, але вже поодинці відповідає кожен із дванадцяти. Доходять до Андрійка. «Андрійку, які ці пірамідки?» Хлопчик дивиться з неймовірною напруженістю — збентежено, розгублено. Адже має зробити вибір між честю і, якщо хочете, безчестям. (Цей кадр потрясає). «То якого ж кольору пірамідки?» — знову запитує жінка-експериментатор. Хлоп’я мовчить, може, ще вагається. Дивиться на дітлахів. А потім тихо так: «Чорні». — «Обидві чорні?» — «Обидві». — «Дай мені білу пірамідку». Він подає білу. Експериментатор: «Ти щойно сказав: обидві чорні, а подаєш білу». Наступний кадр також вражає. Хлопчик якось дивно нахилив голівку, велика сльоза покотилася по щічці, і відповів: «Я не знаю...».

Експеримент геніальний, хоча й жорстокий. Він показав муки дитини думаючої, дитини, котра згубила своє «Я» на очах у всіх тільки тому, що 12 дітей сказали інше. Отже, відбувся злам особистості у найніжнішому віці.

Запитую в академіка Івана Зязюна:

— В окремої людини є совість. А чи є совість у маси (колективу, натовпу...)? Чи там діє інстинкт?

— Є й така думка. Треба пам’ятати, що в кожного з нас є вроджена якість — іти за авторитетом більшості. Революційні бунти, скажімо, — то царство натовпу. Ставши часткою його, людина може заразитися певним ставленням до події й потрапити під гіпнотичний вплив. Може втратити голос совісті, почуття відповідальності, інстинкти оголюються, з’являється відчуття нездоланної сили. Однак такі маси людей недовговічні. Вони й виникають у часи революцій, смути.

— А коли треба починати виховувати особистість?

— Вважаю, не тільки від дня народження, а ще у лоні матері. А ще раніше — в історії роду. Відбір природний є. Десь з 11 років чітко виявляються типи дітей. Це — або художній, або розумовий, або середній. Таланти проявляються на крайностях типів. Мислительний — дає хорошого науковця. Художній — художника (письменника, композитора тощо). А середній «вибухає», невідомо чому, на поєднанні одного й другого типів.

Наголошую: процвітатиме та країна, котра шукатиме таланти своїх громадян у ранньому віці. Японія — тому підтвердження.

Таїса МОСТОВА, журналіст.