Редакція «Голосу України» отримала листа за підписом 274 колишніх трудівників Погребищенського цукрозаводу (Вінницька область). Автори просять допомогти відновити роботу зупиненої цукроварні, повернути робочі місця.
«Це життєво необхідно не тільки робітникам, багато з яких хоч сьогодні готові повернутися в цехи (раніше на виробництві було зайнято приблизно 600 людей). Робота заводу важлива загалом для нашого невеликого райцентру. Адже нині тут так само зупинено більшість підприємств. Можливо, пуск цукрозаводу став би добрим прикладом у справі відродження для власників і керівників інших непрацюючих заводів».
Точка зору
Юзеф МАДЕЙ, колишній головний інженер Погребищенського цукрозаводу:
— Чому завод перестав працювати, пояснити це людям непросто. Бо заводчани знають, що навіть під час війни у Погребищі варили цукор. Упродовж 100-річної історії не було такого виробничого сезону, коли б не працювали технологічні лінії. Нові власники пояснюють, що не вистачає сировини, тим часом віддають перевагу посівам ріпаку. Прикро про це говорити, але надія, як то кажуть, помирає останньою. Тому все ще сподіваємося, що свою 115-ту річницю Погребищенський цукрозавод зустріне відновленням роботи.
Точка зору
Сергій СКАРБОВІЙЧУК, голова Погребищенської райдержадміністрації:
— З проблемою відновлення роботи цукрозаводу обізнаний. Люди порушують її перед владою починаючи з 2008 року, коли підприємство перестало працювати. Для нашого невеликого райцентру кожне робоче місце, як то кажуть, на вагу золота. Прикро говорити, що зупинився не тільки цукрозавод. Не працює більшість підприємств, які давали робочі місця і зарплату трудівникам, відповідно, сплачували податки до бюджету. Тому говорити треба про відновлення не тільки цукроварні. Робітники цукрозаводу більше згуртовані, тому вони не зупиняються, добиваються роботи. Використовують кожну можливість. Тим паче що і нинішня, і попередня влада підтримує їхні прагнення.
У моїх планах — зустрітися з власниками підприємства, щоб обговорити, як спільними зусиллями відновити виробництво цукру. Наскільки мені відомо, власники зупинили завод, бо вважають його роботу економічно невигідною. Вони значно наростили потужності іншого цукрозаводу — в райцентрі Гайсин, і від нас доставляють туди сировину. По-перше, це затратна справа, бо доводиться перевозити корені на відстань понад сто кілометрів. По-друге, наш завод реконструювали і модернізували ще в 1991 році. На мою думку, оновлені технології повинні працювати і давати прибуток власникам, а бюджет — отримувати податки. Потрібен діалог влади із власником цукрозаводу так само, як і з власниками інших підприємств. Не може бізнес нехтувати інтересами простих людей.
ДОВІДКА
За сто років на Погребищенському цукрозаводі перероблено 10,8 мільйона тонн солодких коренів та 203,5 тисячі тонн цукру-сирцю, зварено понад 1,5 мільйона тонн солодких кристалів (інформація надана ветераном підприємства Юзефом Мадеєм).
ОФІЦІЙНА ПОЗИЦІЯ
Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО» Євген САЄНКО прокоментував лист:
«Наше підприємство, як ніхто, зацікавлене в найшвидшому відновлені роботи заводу. Сьогодні Україна взяла євроінтеграційний курс, і ми переконані, що впровадження сучасних технологій і нових потужностей стане запорукою стабільної економіки та створення робочих місць. Саме до цього прагнемо у відродженні «цукрового Донбасу». Але, слід враховувати, що для роботи сучасної цукроварні необхідно, щоб завод міг переробляти не менш як 8000 тонн буряку на добу протягом 90—110 днів. На сьогоднішній день Погребищенський цукровий завод має добову переробку лише 2 750 тонн.
Щоб відновити виробничий сезон, підприємство повинно бути забезпечене сировиною в кількості 700—900 тисяч тонн цукрових буряків . Для цього потрібно вирощувати їх на площі не менш як 18 тисяч гектарів, що, з урахуванням сівозміни, потребує земельного банку понад 70 тисяч гектарів навколо цукрового заводу.
На сьогоднішній день ми в Погребищенському районі маємо лише орендовані 15 тисяч гектарів. І, на жаль, вимушені возити сировину на відстань понад 120 кілометрів на переробку.
Наші неодноразові спроби відновити виробництво, а це в першу чергу збільшити земельний банк підприємства, протягом останніх 5 років, хоч як прикро, не мали успіху. Зверталися по допомогу до представників місцевої влади, до керівництва районної державної адміністрації, але питання про збільшення земельного банку так і не вирішено.
У разі, якщо нам вдасться укласти відповідні договори, які в перспективі забезпечували б цукроварню сировиною, то в реконструкцію підприємства потрібно вкладати щонайменше 50 мільйонів доларів. Ми сподіваємося, що зі зміною політично-економічної ситуації в державі розвиток сільського господарства в країні зазнає ключових змін, в тому числі й у Погребищенському районі, і подільські цукроварні стануть флагманом сільгоспвиробництва».
Підготували Віктор СКРИПНИК і Сергій МЕЛЬНИК.
Від редакції. Сподіваємося, що проблема буде вирішена на користь громади.
