Коли на західноукраїнські землі в ХХ столітті прийшла радянська влада і почала агресивно ставитися до всього, що пов’язане з релігією, ченці монастиря, що у селі Межиріч Острозького району, вирішили вберегти від наруги деякі церковні реліквії. Зокрема й унікальний дзвін, який впродовж віку скликав тутешній люд на службу Божу. Його потайки зняли з дзвіниці і заховали, щоб мідь, як було в інших парафіях, не переплавили на господарчі цілі.

Де саме сховали, цей секрет не відкрив ніхто із насельників святої обителі. А потім свою печать на тайник наклала війна, за нею — новий тотальний наступ комуністичної влади на церкви.

Ці суспільні катаклізми зрештою призвели до того, що у селі Межиріч монастир припинив існування — аж до дев’яностих років минулого століття, коли тут почалося відродження скиту. З часом і на відновленій дзвіниці з’явилася обновка, а про той дзвін люд поволі почав забувати. Аж раптом знайшлися координати схованки. Дзвін, з’ясувалося, закопали лише за п’ять метрів від дзвіниці, під доріжкою, яка веде до Троїцької церкви. По цій доріжці пройшла сила-силенна люду, і ніхто навіть гадки не мав, що було під ногами.

 

— Розгадка таємниці почалася з ремонту дзвіниці, яка з часом «зістарилася» і видавалася на тлі храму геть ветхою, — розповідає насельник монастиря Давид. — Коли будівельники здирали стару штукатурку, то в одному закутку побачили вишкрябані слова та цифри. Після детального вивчення стало зрозуміло, що це не що інше, як координати закопаного стародавнього дзвона, знятого з дзвіниці перед війною. Вони вказували на вхід до храму. На цій доріжці лежить тротуарна плитка, тож ми поки що не стали розкопувати зазначену місцину, а викликали професійних пошуковців зі спеціальним обладнанням. І сучасна апаратура, справді, видала інформацію, що в землі лежить саме дзвін.

З історії

Монастир у селі Межиріч було закладено ще у XV столітті. Один із дзвонів був подарований для скиту царем Олександром ІІ із написом: «1871 р., жовтня 12 дня, в царювання Государя Імператора Олександра ІІ відлитий цей дзвін в дар від департаменту Уділів для Межиріцької Троїцької церкви, поверненої в 1866 р. з тимчасового католицького захоплення. Відлитий на заводі А. П. Фінлянської у Москві. Вага 107 пуд. 5 ф.».

 

Дзвіниця, на якій 70 років таїлася правда про дзвін.

 

Ченець Давид: «Через це місце пройшли тисячі людей, і ніхто й гадки не мав, що топчеться по дзвону».