Дивна річ, зміни до Закону України «Про металобрухт», запропоновані народним депутатом Сергієм Матвієнковим (законопроект № 8260), відправили на повторне перше читання, бо їх сприйняли як доважок до СОТівського законопроекту про ставки вивізного мита на відходи та брухт чорних металів. Парадоксальну ситуацію ми обговорювали з президентом Української асоціації вторинних металів Валентином КУЛІЧЕНКОМ.

— Валентине Арсентійовичу, я знаю про випадок з бойовими снарядами, які завантажили в піч на переплавку на одному з потужних металургійних комбінатів. Тепер від неї лише спогади. І законопроект Сергія Матвієнкова — привід нагадати про це ще раз.

— Справді так. Тому, власне, його й підготували. Адже на сьогодні фактично будь-хто може отримати ліцензію на право підприємницької діяльності з металобрухтом. Привезуть на меткомбінат снаряди, а почнеш з’ясовувати, від кого прийшов цей смертельний брухт, то кінців не віднайдеш. Як правило, сьогодні один і той само вантаж металобрухту перепродається кілька разів для мінімізації сплати податку на додану вартість. А державний контроль за цим ринком залишає бажати кращого. Для одержання ліцензії на заготівлю металобрухту достатньо укласти договір оренди на ділянку, обладнання та виробничі приміщення, отримати відповідну довідку від місцевої адміністрації — і все. Договір оренди згодом може розриватись, а ліцензія на право діяльності з металобрухтом залишається, і реалізують його, як кому заманеться. Це призвело до того, що брухтом чорних металів в країні займаються півтори тисячі суб’єктів підприємництва, тоді як, скажімо, у Франції або Німеччині — по 70—80. В Англії для того, щоб отримати ліцензію, слід внести в банк заставу 500 тисяч фунтів стерлінгів, а у нас — копійки. Саме ця обставина і зумовлює появу різних фінансових схем реалізації металобрухту, а також зле позначається на його якості в металургійному виробництві.

— Але ж до суб’єкта-заявника можна висунути чіткі передумови видачі ліцензії.

— От-от. Розгардіяш, який є нині, якраз і має усунути певна майнова вимога до суб’єкта ліцензування діяльності з металобрухтом, що й передбачає законопроект. Скажімо, у власності переробника має бути кілька базових видів технологічного устаткування за переліком, затвердженим КМУ. Це дасть змогу прибрати з ринку сотні штучно створених фірмочок, а діяльність ліцензованих — зробити більш прозорою і контрольованою з боку держави. Я не кажу вже про те, що це істотно поліпшить якість сировини, яка постачається на металургійні комбінати. Досвід свідчить, що власність є істотним чинником стабільності функціонування ринку. Те, що маємо тепер, відповідало періоду становлення ринкових засад у сфері малого та середнього бізнесу. Але треба йти далі, і напрям вказує саме законопроект Сергія Матвієнкова.

— Як на мене, він націлює на укрупнення спеціалізованих підприємств, не орендарів, а власників.

— Ви не помиляєтеся, бо це загальна тенденція, яка сприяє становленню цивілізованих форм господарювання. Торік, уперше за тривалий час, металурги одержали майже 7 мільйонів тонн металобрухту, а станом на середину листопада лише обсяг його оперативного запасу сягнув 300 тисяч тонн — чимало, але ще недостатньо для безперебійної роботи металургійної галузі в зимовий період. Проте прогрес очевидний, тим паче що це стало можливо внаслідок запровадженого Асоціацією щорічного балансового методу утворення й споживання металобрухту. Не переривається і переговорний процес між постачальниками і вітчизняними споживачами стосовно якісних і цінових характеристик сировини. На сьогодні металургійні підприємства набагато краще забезпечені металобрухтом, ніж кілька років тому.

— Які ще зміни до законодавства ви запропонували б для того, щоб активізувати роботу на вашому ринку?

— На наш погляд, детінізації ринку та підвищенню ефективності постачань вітчизняному споживачу сприятиме встановлення нульової ставки ПДВ на всі операції з металобрухтом на внутрішньому ринку та на експорт. Здається, на це вже пішли в Росії. А ще потребують змін чинні норми щодо двоетапного контролю радіоактивності металобрухту, а також порядок реєстрації контрактів на його експорт.