Є на Чернігівщині село з промовистою назвою — Дрімайлівка. Днями повертався з відрядження і коли попереду з’явилася табличка населеного пункту, пригальмував: еге, та тут же якась цікава історія може бути! Був сонячний вихідний день. Співрозмовників не довелося довго й шукати: то тут, то там на лавочках сиділи і грілися-перемовлялися на сонці бабусі, дідусі, гралися діти. Отож було з ким побалакати:
— У вашому селі народ любить поспати-подрімати?
Жінки пожвавішали. Від них і довідався першу історію про те, що тут колись були дрімучі ліси, а тому так і прозвали село. Але через кілька дворів почув іншу версію. Ось що розповів 68-річний Анатолій Семенович Кучинський:
— Колись наша річечка Смолянка називалася Бігучою. Через неї був міст. Їздили по ньому люди з Кладьківки на Ніжин, дрімали, бо були довго в дорозі. А тут їх перестрівали грабіжники і відбирали гроші. Бандюги прозивали пограбованих дрімайлівцями. А тому це місце назвали Дрімайлівкою.
Третю версію оповіла 55-річна Ольга Леонідівна Глоба:
— Їхала Катерина ІІ через наше село, дрімала. Не зчулася, як загубила туфельку. Проїхала півдороги і, прокинувшись, наказала вернутися шукати пропажу. А коли знайшли туфельку біля нашої верби, то вона сказала:
«Віднині це село називатиметься Дрімайлівкою». З тих часів збереглася величезна верба. Вона стояла майже навпроти мого двору до 1971 року. Дітьми ми залазили в її дупло і гралися...— Катерина заснула у Дрімайлівці, а прокинулася у Будищі, це такий у нас є куток, — вніс своє доповнення в цю історію Андрій Михайлович Опанасенко (76 років).
Слово за слово і дрімайлівці щиро зізналися: своїх новин у селі мало, а тому найчастіше сусіди, коли зустрічаються, першим ділом кажуть:
— Оце наснилося мені, сусідко, таке, що й не знаю, що й думати...
Потім довго обговорюють-розгадують на лавочці сни: щоб то воно значило? Дрімайлівка багата на різноманітні нічні видіння. Без них життя проходило б сіро та одноманітно.
Старим бабусям найчастіше у снах приходять їхні померлі чоловіки.
— Я з ним часто ніби заготовляю сіно, пораю город, — каже 81-річна Устина Федорівна Кузьомка.
— Мій чоловік дев’ять років тому помер, — зазначає 85-річна Катерина Іванівна Моруга. — У сні він приходить до хати, подивиться і йде собі.
— Нічого не промовляє?
— Ні.
— Не посміхається?
— Ні.
— Не помолодшав?
— Такий був, як помер...
Деякі сни запам’ятовуються на все життя. У 1944 році Галині Максимівні Іллєнко, якій нині 83 роки, наснилося, ніби вночі хтось гупає-добивається грізно у двері.
— Я потемки встала і вийшла у сінці, — згадує жінка, — а двері самі відчинилися. На порозі сидить мій чоловік ногами у сінці, а плечима на двір. У нього обидві ноги обмотані чорним сукном. Я прокинулась. А через три дні приходить лист від товариша мого чоловіка: так, мовляв, і так, відірвало вашому коханому дві ноги, і помер він від втрати крові, похований у селі Перепильнику Тернопільської області.
У Світлани Давидівни Барташевич (65 років) — за плечима складне прожите життя. Якось років вісім тому їй наснився військовий без погонів з кучерявим волоссям.
— Я одразу подумала, що це неспроста, — ділиться враженнями. — І справді, невдовзі ми зійшлися з сусідом-вдівцем, почали жити разом. Щоправда, він лисий. Запитую у Гриші:
«Ти у молоді роки був кучерявий?» А він показує свою військову фотографію, де у нього такі густі кучері.Світлані Давидівні якось на початку року наснилося красиве приміщення, схоже на храм, а в ньому — жінка з яскравою аурою.
— Я зразу сказала Гриші, — розповідає, — це явно Юля прем’єром стане! Так воно і сталося. А потім у кінці серпня бачу білу красиву кобилу, яка біжить і спотикається. Очі у неї, як у Юлі! Ну, і тут її через кілька днів знімають...
А ось Людмилі Жалій (33 роки) снився Путін. Часто вона у снах кудись їде, поспішає, а не може встигнути сісти у свій вагон...
Розповіли мені про свої сни дві 14-річні школярочки. Оленка Видиш якось задрімала. У сні вона пішла до подруги, але вона, усі її рідні спали. Пройшлася школярка селом, і всі дрімали...
— Нашу школу збудували на старому кладовищі, — далі оповідає дівчинка. — Одного разу мені наснилося, що духи захопили півшколи. Вони вимагали, щоб її перенесли в інше місце.
— І мені вони теж сняться, — згадує її подружка Оленка Шоля. — Духи за мною ганяються, намагаються спіймати. Але я від них утікаю!
Дрімайлівцям наснилося багато віщих снів про хвороби. Кучинському відрізали пальця, а перед тим він побачив уночі червоного-червоного батька. Глоба перед інсультом у сні заганяла чорну корову у двір, але не загнала (якби загнала, то, мабуть, померла б). А ще у видіннях багато прикмет: бачити коня — вітряна погода, покійника — на дощ, битись з кимось — прийде гість, лист.
...Із усіх кутків Дрімайлівки люди повигрібали у купки осінній падолист, і він задимів, підпалений, накрив асфальтівку, багато хат, мов сном-туманом. Красиво! Треба вже було збиратися додому.
— А я вам ще свій сон розкажу, — підходить чоловік, дізнавшись про мій приїзд.
Слухаю...
Куликівський район Чернігівської області.
