На березі ласкавого Азовського моря проблеми дітей сприймаються гостріше. Про них ми говорили в оздоровчому центрі «Лазурний» у Приморському районі. Тут із 569 відпочивальників було 89 безпритульних.

Подивитися і послухати, як «убивають» час підопічні, приїхала в табір начальник служби у справах неповнолітніх облдержадміністрації Антоніна Заїць. Вона і повідомила чудову для мене новину: шість запорізьких притулків фінансуються з облбюджету. Місцева влада — єдина в країні, яка взяла на себе турботу про бездомних (загалом в Україні 86 притулків).

Сумні цифри. У регіоні з 358 138 дітей на обліку 32 служб перебувають 9225, з яких сиріт і позбавлених піклування — 3148. У 1739 кризових родинах «виховується» 3534 дитини. Кожна друга зростає в неповній сім’ї, 16 відсотків осередків суспільства ведуть аморальний спосіб життя, в кожній третій — батьки самоусунулися від виховання своїх чад.

— Чи треба говорити, що саме з таких родин діти тікають і поповнюють лави бродяжок, — нарікає Антоніна Іванівна. — Тільки за півроку 163 батька-матір позбавлено батьківських прав, притягнуто до відповідальності понад півтисячі.

Що ж робити з бездоглядними «квітами життя»? Знаходити, відправляти в притулки, лікувати, а потім повертати в родини чи влаштовувати в інтернати. Це успішно робить запорізька служба, але краще б вона залишилася без роботи. Краще б небайдужі цілителі дитячих душ знайшли собі інші об’єкти уваги.

Ці побажання з області фантазії. Під час останнього рейду з виявлення дітей-бродяг таких затримано 600. За тиждень повернуто в родини, навчальні заклади 120. Інші чекають відповідного рішення.

Чекають у притулках, де створено непогані умови для «байдикування».

— У закладах служби 10 автомобілів, мікроавтобуси, комп’ютери, телевізори, відеомагнітофони, відеокамери і фотоапарати, музичні центри, — розповідає Антоніна Іванівна. — Є все для душі. А для розуму — бібліотеки і спілкування з педагогами та психологами.

П’ять років тому гостро постало питання організації оздоровлення вихованців притулку під час канікул. Тоді обласна влада і прийняла рішення направляти їх у табір. Нинішнього року в «Лазурному» відпочили і зміцніли 356 дітлахів. Чесно кажучи, сумніваюся, що після ситного, цікавого і багатого на враження відпочинку діти захочуть повернутися у свої родини. Але вічних канікул не буває...

Клієнти притулків — це смертельна бомба під майбутнє. Торік у країні через ці заклади пройшло 30 тисяч із 50 тисяч затриманих на вулиці бродяг і жебраків. Якщо їх не відігріти, не віддати в добрі руки — чекай завтра вибуху злочинності. Тому що діти, коли подорослішають, згадають, як у них украли дитинство, а суспільство залишилося осторонь. Чи, навпаки, будуть вдячні за вчасно протягнену руку допомоги.

Співробітники служби у справах неповнолітніх роблять, на мій погляд, усе можливе, щоб залишитися без роботи. А як прискорити це, які перешкоди усунути?

— Для більш успішної діяльності варто, вважаю, передати нам функції органів опіки й усиновлення, — зазначає Антоніна Іванівна. — Потрібно налагодити електронний облік неповнолітніх, відкрити центр соціально-психологічної реабілітації і розвивати мережу дитячих будинків сімейного типу і прийомних родин.

А ще, додам, заповнити штат обласної служби (у ній працюють 83 фахівці замість 118), впровадити систему ювенальних судів для неповнолітніх.

Приморський район

Запорізької області.