Казахстан має цікавити Україну не лише з точки зору енергоносіїв. Не менш важливими є і підходи, які використовує влада цієї країни у розв’язанні основних питань життєдіяльності суспільства. Таку думку в розмові з нашим кореспондентом висловив після повернення з Астани, де нещодавно відбулося підписання меморандуму про міжпарламентське співробітництво між Верховною Радою України та Мажилісом Республіки Казахстан, народний депутат України, керівник депутатської групи з міжпарламентських зв’язків із Республікою Казахстан Григорій КАЛЕТНІК.
— У чому міг би стати в пригоді досвід казахів?
— Особливо в налагодженні співпраці між гілками влади. На відміну від нас, у них нема протистояння. Там не тягнуть воза хто куди. Всі націлені на спільну справу. Ми відчули вболівання за зміцнення соціально-економічного розвитку країни, поліпшення добробуту її громадян. Саме це, на мій погляд, є фундаментом для досягнення показників, про які ми, українці, поки що тільки мріємо.
— Що ж це за показники?
— Валовий внутрішній продукт на душу населення в Казахстані становить 4,5 тисячі американських доларів. Щорічний приріст ВВП дорівнює 9—10 відсоткам. У нас, за прогнозами, буде не більше двох відсотків. Четвертий рік поспіль казахстанці вирощують більш як 17 мільйонів тонн хліба. Такий показник вони мали за часів Союзу, коли вся країна спільними зусиллями піднімала цілину. Середньомісячна зарплата на одного працівника становить 262,3 долара і зросла порівняно з минулим роком на 23,5%. Розмір пенсій у Казахстані також вищий, ніж в Україні. Пенсійний фонд формується за суто економічними законами — з відрахувань із зарплати. У нинішньому році в Казахстані буде збудовано 70 тисяч квартир. Причому, частина житла зводиться за рахунок держави. Разом із тим діє вигідніша, порівняно з нашою, система кредитування. По-перше, вартість квадратного метра становить 350 доларів (у Києві — більше тисячі). По-друге, перший внесок незначний — 10 відсотків. Решту коштів замовник сплачує за рахунок кредиту протягом 20—30 років.
— Чи може стати для українців корисним підхід Казахстану до розвитку агропромислового комплексу?
— Мене, людину, тісно пов’язану з сільським господарством, особливо вразила стабільність в АПК Казахстану. Сільгосппідприємства сплачують лише п’яту частину (20%) усіх видів податків, що діють у державі. Сільське господарство отримує такі значні дотації, що на них не могли не звернути увагу представники СОТ. З цього приводу, за словами Нурсултана Назарбаєва, Світова організація торгівлі вже зробила Казахстанові зауваження. Однак казахи у відповідь зазначили, що дотації в агропромисловий комплекс у них не вищі, ніж в деяких державах Заходу, де це сприймають як належне. Тобто зменшувати підтримку свого АПК тут ніхто не збирається.
Характерно, що кошти на його розвиток держава виділяє під конкретні програми: виробництва міндобрив, поліпшення племінної справи, оновлення сільгоспмашинобудування тощо. Водночас за їх використанням здійснюється суворий контроль. Кажуть, що ситуація в АПК Казахстану настільки стабільна й прогнозована, що тамтешні аграрії, на відміну від наших, навіть не відчули подорожчання енергоносіїв. Це яскравий приклад того, як влада конкретно захищає власного товаровиробника.
— Казахстан нині вже на порозі вступу до СОТ. Чи продовжують, зважаючи на це, казахи відстоювати вигідні для себе умови?
— Так. Одним з підтверджень цього є приклад підтримки аграрного комплексу. Коли про це йшла мова під час офіційного візиту делегації українського парламенту на чолі з Головою Верховної Ради В. Литвином, казахи делікатно натякали нам, що маємо робити те саме. Заодно посилалися на досвід Китаю, котрий упродовж 20 років ішов до цієї інституції. І таки відстояв умови, вигідні для своїх виробників. Тобто, важливо не те, коли саме держава стане членом СОТ, а на яких умовах її туди приймуть.
Казахстан обійшов нас у питанні отримання статусу країни з ринковою економікою. Уже три роки, як його надано цій державі. Неспроста Володимир Литвин у своєму виступі в Астані зазначав, що в Україні поки що політичні процеси домінують над економічними. Тож нічого дивуватися, що темпи розвитку нашої економіки знизилися в чотири рази.
Кінцева мета у нас однакова — стабільність у суспільстві, розвиток національної економіки, підвищення рівня життя людей, а ось результати поки що, як бачимо, різні. Казахстан справляє враження стабільної держави. Базисом для цього, на моє глибоке переконання, найперше є порозуміння і тісна взаємодія усіх гілок влади. Нам би таку взаємодію — диви, й наші люди зажили б краще. Де злагода в сім’ї, кажуть в народі, там справи йдуть на лад.
Розмовляв Віктор СКРИПНИК.
