Сьогодні розпочинається Всесвітня акція
«16 днів проти гендерного насильства», яка вже вшосте проходить в Україні. Що проблема актуальна і не надумана, зрозуміло кожному, та й промовистою є цифра: лише у столиці 1700 сімей перебувають під соціальним супроводом, а це означає, що там є загроза насильства...«
За одного битого сімох небитих дають», — каже народна мудрість. Можливо, тому представники старшого покоління дивуються: чому сьогодні на дітей тільки-но крикнеш — у міліцію біжать.Та насправді дуже мало постраждалих від насилля в родині звертаються по допомогу, частіше замовчують, аби тільки не визнавати, що є криза в сім’ї, що потрібна як мінімум консультація психолога. Та й коли захочуть звернутися, то не завжди знають, куди бігти, телефонувати 02, 03 чи одразу в МНС. Та й самі міліціонери чи медики не завжди розуміють, що робити, коли їх викликають у подібних ситуаціях. Костянтин Шендеровський, директор Київського міського центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, впевнений, що коли є факт насилля або принаймні напружена ситуація в сім’ї, то варто зателефонувати на цілодобовий телефон довіри: (044) 451-5-451. Тут можна виговоритися, отримати консультації.
Представники молодого покоління здебільшого не підтримують дідівський метод паска. Сучасні батьки перечитують купу книжок із виховання й розуміють, що стосунки між батьками стають для дітей добрим чи поганим прикладом. Знайома 23-річна мама ніколи не підвищує голос при дитині, не кажучи вже про сварки. Адже найпершою причиною втечі дитини з дому психологи називають сварки між батьками чи з батьками.
Навіть якщо дітей своїх і не б’ють, то в багатьох сім’ях постійними є сварки між дорослими, а подекуди із фізичним насиллям. Б’є — значить, любить, так, зазначають психологи, часто виправдовують своїх кривдників жертви насильства. Звичайно, не можна нав’язувати, як і кому виховувати дітей, як спілкуватися між собою чоловікові та жінці, але важливо, щоб усі знали, куди можна звернутися по допомогу, якщо вона знадобиться.
