«Здорові діти — основа існування будь якої нації».

Аксіома.

«...тест для будь-якої нації починається з того, як живуть у ній маленька дитина і пенсіонер».

В. Ющенко.

Слово до всіх...

Від імені співробітників Інституту екології людини, всіх тих, з ким співпрацює інститут над проблемою здоров’я дітей, від освітян, від яких власне і йде основна інформація про фізичний і духовний стан здоров’я дітей України. Ця стаття — звернення до тих, кому не може бути байдужою доля наших дітей, народжених і ненароджених. Ця стаття — застереження про те, що Україна переступила ту межу свого розвитку, коли настав екологічно-соціальний геноцид ХХІ століття. І якщо сьогодні ми всі сущі не станемо на реальний захист здоров’я дітей, якщо не забезпечимо їм умови здорового життя, то всі ми свідомо чи несвідомо є злочинцями перед своїми дітьми, перед нацією загалом.

На жаль, стан здоров’я дітей в Україні, в Києві зокрема, з кожним роком, який віддаляє нас від чорнобильської катастрофи, стає дедалі більше екологічно залежним. Кількість здорових дітей у Києві, за даними Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Києва, постійно зменшується і залежить від вікових груп.

Прикро констатувати, що в Україні стало проблемою народження здорового малюка.

За даними медичної статистики, порівняно з шістдесятими роками в Україні на 72% зросла захворюваність дітей, в 16 разів знизилась кількість здорових діток, утричі збільшилася кількість новоутворень, хвороб системи кровотворення та органів травлення. Якщо в дошкільників ці хвороби посідають сьогодні шосте місце, то у школярів — третє.

Зазначимо, однак, що є й позитивні дані про здоров’я дітей, зокрема, за останні роки показники дитячої смертності набувають тенденції до зниження, причому смертність зменшується не лише в перший рік життя дитини, а й у віці до 14 років. За десять років цей показник зменшився майже втроє і становить 9,7 на 10 тис. дитячого населення.

Проте загалом істотно погіршуються основні показники стану здоров’я дитячого населення: якщо в шістдесяті роки майже третина дітей вважалась повністю здоровими, то сьогодні їх — лише 4—6% (!).

Негативно на здоров’я малечі впливає процес навчання у школах. За час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає в 1,5—2 рази. В сучасних школах-ліцеях, гімназіях, де навантаження на дітей вище, здоров’я дітей в 1,5 разу гірше, ніж у загальноосвітніх школах.

Зростання захворюваності призводить до збільшення кількості дітей-інвалідів. Якщо в 1992 році було зареєстровано 90 тисяч, то сьогодні — понад 150.

Ці та інші статистичні дані однозначно свідчать: потрібно докорінно міняти політику держави стосовно здоров’я дитини. Необхідно забезпечити максимальну соціальну підтримку і медичну допомогу вагітним жінкам та дівчаткам-підліткам. У державі пріоритетом мусить стати профілактика, зміщення акцентів із хворої дитини на здорову. Сьогодні близько 80% фінансів, що їх надають на охорону здоров’я, держава витрачає на стаціонарну допомогу і лише 20% — на амбулаторно-поліклінічну.

Власне, сьогодні лікарі первинної ланки у нас орієнтовані на хворобу (!). Вони більше зацікавлені (або так навчені) ставити дитині діагноз і лікувати, ніж запобігати розвиткові хвороби і коригувати функціональні відхилення в її організмі. Нині немає й мови про індивідуальний підхід до здоров’я дитини через дільничного лікаря чи педіатра в поліклініці, зазвичай у медиків немає достатнього часу на дитину та відповідної сучасної апаратури.

І ще одна особливість стану здоров’я дітей, яка стає характерною для ІІІ тисячоліття. Постійне погіршання екології довкілля, накопичення в організмі людини токсинів, різних бактерій, вірусів, вплив хімічних чинників, електромагнітних полів створили синдром стомлюваності, коли внутрішнє середовище організму істотно відрізняється від природного, біогенного.

Ці обставини спричиняють феномен так званого генетичного дефолту організму людини, коли саме через ендоекологічні проблеми клітини не можуть виконати свою індивідуальну генетичну програму розвитку.

Але дитина не може чекати на кращі часи. Нам потрібно невідкладно переходити від видимої турботи про дітей до реальної та надати їм можливість бути здоровими.

Час конкретних дій

Здоров’я сьогодні слід аналізувати насамперед як індикатор екологічного благополуччя дитини. Мають бути експресні, доступні методики діагностики, які інтегрально визначали б, чи є проблеми із здоров’ям у дитини, які свідчать саме про вплив екології місця проживання на її здоров’я. Сьогодні такі експресні методики діагностики розроблено, апробовано і впроваджено в практику педіатрії.

Український інститут екології людини у співпраці з медиками, інженерами, фізиками розробив ендоекологічний паспорт здоров’я. У грудні 2004 року програму «Екологія, дитина, майбутнє» було затверджено сесією Київради і підписано київським міським головою. Програму затверджено, але, на жаль, поки що немає, як завжди, коштів на її реалізацію.

Невже ми, дорослі люди, всіх рівнів державні службовці нової України, не можемо знайти грошей, щоб провести диспансеризацію дітей не лише столиці, а й всіх дітей України, зробити повний реєстр здоров’я дітей і розробити конкретні, діючі методики збереження здоров’я дітей країни.

Невже наші сотні нових мільйонерів (гадаємо, чесні мільйонери) не можуть виділити від себе якийсь відсоток благодійно на користь захисту здоров’я дітей.

А що держава, їй байдуже здоров’я дітей? Вони самі себе захистити не можуть, а умови їх проживання ми, дорослі дяді, зробили такими, що в них самостійне життя починається із проблем зі здоров’ям.

Крім ендоекологічного паспорта, сьогодні, завдяки роботам київських спеціалістів і того ж Інституту екології людини, великої кількості вітчизняних виробників продуктів профілактики, оздоровлення і лікування, є все для забезпечення гарантованого ендоекологічно здоров’я кожної дитини. І знову та само проблема — здоров’я дітей в Україні нікого не турбує.

Здоров’я і освіта

У загальному стан здоров’я підростаючого покоління характеризується такими особливостями: зростанням хронічної захворюваності, інвалідності, порушенням репродуктивної системи, відхиленням психічного здоров’я, зростанням кількості дезадаптивних дітей, зниженням показників фізичного здоров’я.

На думку спеціалістів, найважливішими чинниками такого негативного стану здоров’я дітей є погіршання соціального статусу більшості дітей, зміною якості харчування (особливо вживання таких продуктів, як чіпси, хрустики, різні сильногазовані напої на концентратах, слабоалкогольні напої); вплив екологічних чинників, наростання тягаря зобної епідемії; медикаментозна «агресія», комп’ютеризація і мобільні телефони, введення нових форм навчання.

Доказом погіршання стану здоров’я більшості дітей є істотне зростання кількості соціально знедолених дітей. Соціальний фон є серйозною передумовою і формування хвороб, і їх поширення.

Коли йдеться про нашу освіту, то знання набуваються ціною власного здоров’я (!). Справді, в перший клас дитина йде здоровою, а закінчує школу і разом з атестатом одержує медичний діагноз, а то й не один(!). Проблем багато, але головних кілька: великі психоемоційні навантаження на дітей, а вони, внаслідок впливу екології довкілля, щороку дедалі кволіші і кволіші. Про стан здоров’я наших дітей уже йшлося. А в школах, дитячих садках сьогодні практично не ведеться жодної ендоекологічної профілактики, оздоровлення. І все, що пов’язано з навчальним процесом, плюс уроки інформатики — це додаткові соціально екологічні чинники проти здоров’я дитини.

Загалом екологічні — це практично постійні чинники негативного впливу на здоров’я дитини. З огляду на вищевикладене є лише один шлях зберегти здоров’я дитини — необхідно повернути навчальним закладам давно ліквідованих шкільних лікарів, тих, які постійно у школі, садочку пильнували б за здоров’ям дітей. Озброїти їх сучасною простою апаратурою ендоекологічного моніторингу здоров’я дитини, навчити простої ендоекологічної діагностики, і вони вестимуть щоденно контроль за станом здоров’я, насамперед фіксуватимуть, коли і від чого в школі, садочку в дитини відбувається погіршання стану здоров’я. Маючи такі дані, а також систему ендоекологічної профілактики і реабілітації, можна разом із батьками усувати всі помічені відхилення. Це гарантуватиме, що негативний вплив тих чи інших чинників освіти та екології буде ліквідовано, і діти закінчуватимуть навчальний заклад екологічно здоровими.

Такі системи і методики розроблено, впроваджено в кількох регіонах, в Києві зокрема, і за бажання держави можуть використовуватись усюди. Оздоровленням дітей, передусім екологічною безпекою здоров’я «здорових» дітей в державі, має займатись не медицина, а освіта. Саме освіта, і це доводить хоча б досвід роботи з екології дитинства Українського інституту екології людини.

Людина, як вказував В. Вернадський, — квантова система, це єдине: фізичне і духовне (психічне). Релігія стверджує, що людина — це триєдине: дух, душа і тіло. І лише в нерозривній єдності духовного і фізичного людина здорова і екологічно незалежна. Це і є квантовість людини, це і є шлях її виживання.

І забезпечити цю гармонію розвитку дитини, повторюю, може лише система освіти.

Діти і держава

Великі сподівання ми покладали на нову владу. Гадали, що основним пріоритетом «помаранчевої» держави має бути: діти, діти і діти. Це майбутнє держави, і все, що є найкращого, має бути для дітей. А що насправді?

Схоже, що здорові діти взагалі не потрібні державі. Сьогодні в новому уряді здоров’ям здорових дітей ніхто не займається.

Наші намагання довести до відома перших осіб країни ці проблеми і їх розв’язання, на жаль, залишаються не почутими. Матеріали уже давно було передано першій леді, Катерині Ющенко, до Кабінету Міністрів, деяким членам команди В. Ющенка... Жодної реакції.

Справедливості ради відзначимо, що з усіх державних осіб, до яких ми зверталися, лише один підтримав наші сподівання. Це — київський міський голова Олександр Омельченко. Завдяки йому вперше в Україні у грудні 2004 р. Київська міська рада затвердила програму ендоекологічної диспансеризації дітей столиці. Щоправда, кошти на реалізацію цієї програми поки що лише на папері.

Будемо сподіватись, що наш крик душі все-таки почують ті, хто обіцяв молоді, людям на Майдані нову країну, що вони прочитають цю статтю і, зрештою, діти матимуть реальну надію на своє здорове майбутнє.

Михайло КУРИК,

директор Українського

інституту екології людини, професор.