Спочатку була «атака»

М’які, спокійно кинуті жінкою камінці-запитання, здавалося, рознесуть вщент усе міністерство, яке представляв доповідач. Вона — голова Державного комітету ядерного регулювання України Олена Миколайчук. Прізвище його з етичних міркувань не називатиму. А доповідав він про зроблене Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. За час, коли указом Президента України ДСП ЧАЕС перепідпорядковано МНС.

Тож Олена Миколаївна допитувалася: що конкретно зробило це міністерство для зрушення справ на ЧАЕС, які виявлено кризові точки і які накреслено нові стратегічні напрями для розв’язання великого вузла проблем, що є на станції?

Добре продумана чи аферна ідея?

Пригадую, як попередній директор ЧАЕС Олександр Смишляєв на одній з прес-конференцій у Києві переконував журналістів у необхідності перепідпорядкування станції від Мінпаливенерго безпосередньо атомній енергогенеруючій компанії «Енергоатом». На мій погляд, ця пропозиція заслуговувала уваги. Хай би ті, що нині експлуатують атомні станції, частіше бачили, до чого можуть призвести їхні організаційні й технічні прорахунки. Мало того, вони добре знають, як вводити в дію АЕС, хай би знали і як виводити їх з експлуатації.

Нечітка і безорієнтирна доповідь представника це міністерство ще раз дала підстави для роздумів його учасників. Зокрема, голова профільного комітету ВР Геннадій Руденко назвав ідею підпорядкування станції МНС аферною. І висловив припущення, чи не доцільно знову повернути її Мінпаливенерго.

Очевидні й непомітні зміни на станції

Це приміщення контрольно-пропускного пункту 30-кілометрової зони Дитятки, яке посвіжіло після ремонту. На оглядовому майданчику об’єкта «Укриття» з’явився його макет, який наочно показує все, що зберігається під ним.

І не менш очевидна й дуже сумна новина — картина мертвого будівельного майданчика спорудження комплексу другого сховища відпрацьованого ядерного палива («СВЯП-2»). Ще з квітня 2003-го це — мертве затишшя. Бо сталося непередбачене. Виявилися дефекти у споруді (тріщини тощо), яка має надійно і довго зберігати високоактивні радіоактивні матеріали. Роботи припинилися, і з того часу тривають розборки, хто винен: замовник, тобто ЧАЕС, чи зарубіжна фірма.

А без введення в експлуатацію цього об’єкта не можна розпочинати вилучення великої кількості ядерного палива з трьох блоків станції. Тому вони залишаються небезпечними. А на спостереження за ними, підтримку життєдіяльності щороку витрачається до 10 млн. євро.

ЧАЕС шукає вихід

Новій команді керівництва ДСП ЧАЕС, яку очолює новий директор Ігор Грамоткін, вдалося дещо зробити. Передусім переконати іноземну фірму у справедливості житейської мудрості: нема чого перекладати з хворої голови на здорову. Знято її вимогу про виплату 20 млн. євро нібито за вимушений з вини станції простій, спроби довести свою правоту через суд.

Як повідомив на засіданні Ігор Іванович, фірма готується завершити будівництво. Однак ще не з усіх питань з нею досягнуто згоди.

Нинішнє керівництво емоційно й захоплено розповідало про знайдений ним альтернативний варіант. Вивчили досвід Росії, де розпочато виготовлення контейнерів для зберігання відпрацьованого ядерного палива принципово нової конструкції і, що важливо, дуже простої.

Зручні у використанні ці контейнери не лише тому, що вони — міцні, надійні. Що їх можна зберігати в горизонтальному й вертикальному положеннях на будь-якому відкритому майданчику. А й тому, що їх виробництво можна швидко налагодити в Україні.

Учасники засідання не відкинули повністю цей проект. Проте декотрі застерегли від ускладнень, що виникнуть унаслідок довготривалих погоджень ліцензії на виробництво цих контейнерів, практичне налагодження їх випуску в Україні тощо. Гальмує підтримку цього наміру і їх велика вартість.

Переходить у наступ

Ту «атаку» на початку засідання керівники станції, по-моєму, успішно «відбили». Водночас залишили приємне враження — свою готовність і рішучість братися до розв’язання складного клубка проблем, що виник на ЧАЕС, підняти її з колін і піти в наступ, упевненість у своїх силах.

Можливо, їм вдасться переглянути вже погоджений складний за конструкцією і технологією спорудження, водночас досить дорогий під час будівництва й експлуатації проект нового укриття, який ті само іноземні фірми пропонують назвати по-їхньому — конфайнмент.

А яку «пораду» отримало МНС? Робити свою справу, поки... Тобто — здійснювати державне управління процесом виведення ЧАЕС з експлуатації. Адже втратила свою актуальність, а через це потребує перегляду і перезатвердження майже вся чинна нормативно-правова база з цих питань. Відсутні давно очікувані й конче необхідні державні програми.

Одне слово, невеликій кількості працівників МНС, які опікуються тепер проблемами ЧАЕС, є до чого докласти рук, виступити натхненником подолання недоступних там досі вершин.

Але потребує підтримки

Під кінець дискусії в усіх її учасників змінилося враження — ЧАЕС почала виходити зі стану сплячки, поступово і впевнено підніматися з колін. За висловм присутнього народного депутата України Юрія Соломатіна, станція перестає плазувати перед закордоном, починає диктувати вигідні умови для себе і держави.

Але чи вдасться новому директору ЧАЕС Ігорю Грамоткіну та його однодумцям, як то кажуть, поставити станцію на повен зріст? І, що важливо, — вистояти.

Геннадій Руденко пообіцяв всебічну підтримку новому керівництву станції профільного комітету Верховної Ради. Та чи достатньо буде її?

Київ—Чорнобиль—Київ.