Гамлетівське запитання знову постало перед політичними силами на старті виборчої кампанії до Верховної Ради України

26 листопада стартують вибори до Верховної Ради України. Фактично через рік після президентських. Якими вони будуть?

Президент і прем’єр пообіцяли: найдемократичніші. Натомість їхні недавні соратники висловлюють переконання: вибори будуть одними з найбрудніших.

А Голова Верховної Ради України Володимир Литвин вважає, що парламент не допустить повторення минулорічних перегонів, коли діяв на повну потужність адміністративний ресурс і рясно розквітли брудні технології.

Однак партії і блоки розпочали боротьбу ще задовго до початку перегонів. Шукають союзників, прославляють лідерів, готують солодкоголосих сирен, щоб заманити виборця під свої прапори нездійсненними обіцянками.

Ігри патріотів

Безумовно, сьогодні увага прикута передусім до переможців президентських перегонів. Вважається: провладні сили апріорі отримують перевагу на старті, оскільки близько 15 відсотків виборців голосують за чинну владу.

Однак осінні «корупційні» скандали, відставка уряду потрясли не так електорат, як політичні сили, що стояли за главою держави і тодішнім прем’єром. Понад те, розпочалося бродіння у лавах їхніх прихильників. І якщо недавно в опитуваннях Блок Юлії Тимошенко випереджав Народний союз «Наша Україна», то, схоже, останнім часом він починає програвати конкурентам з «помаранчевого табору».

Усе розпочалося з Української республіканської партії «Собор». Частина ветеранів на чолі з народним депутатом Левком Лук’яненком відсторонила від керівництва партією Анатолія Матвієнка. Останній скликав позачерговий з’їзд і звинуватив своїх опонентів у прагненні стати членами парламенту будь-що, у тому числі шляхом розвалу УРП «Собор». Він вважає, що за такими діями стоїть Юлія Тимошенко.

Водночас недавній соратник леді Ю. Олександр Зінченко вкотре гучно грюкнув дверима: за його словами, присутність у списку БЮТ Олександра Волкова та Михайла Бродського не дає йому морального права знаходитися поруч з ними.

Інший скандал потряс Волинську обласну організацію партії «Батьківщина». Майже половина делегатів обласної конференції покинули залу на знак протесту проти дій народного депутата Євгена Кирильчука.

Власне, і БЮТ, і НСНУ розраховують на голоси в західних і центральних областях. Фактично вони конкуруватимуть один з одним, відбираючи голоси не в опонентів, а в себе. Саме тому й пролунала пропозиція об’єднати зусилля в єдиному блоці. Щоправда, останні заяви лідерів дозволяють сумніватися в тому, що «помаранчеві» домовляться до чи після виборів. Один з модераторів БЮТу вже оприлюднив, можна стверджувати, претензії своїх колег на посади після виборів. Схоже, саме це і змусило голову НСНУ Романа Безсмертного засумніватися в об’єднанні зусиль двох «помаранчевих» таборів.

«Регіони» гуртуються

Натомість Партія регіонів після певного падіння рейтингу лідера почала набирати балів. Понад те, диктує свої умови недавнім соратникам по президентських перегонах. Перший крок уже зроблено: партія «Нова демократія» саморозпустилася, а її члени мають стати «регіональниками». Народний депутат Тарас Чорновіл спрогнозував, що до ПР приєднаються ще 7—8 партій. Щоправда, сумнівно, що політичні аутсайдери додадуть голосів, однак і під ногами не будуть плутатися, відкушуючи крихти електорального поля.

Одначе один головний біль у Партії регіонів є: СДПУ(о), хоч як дивно, буде головним конкурентом «регіональникам». Адже фактично відбувся дрейф цієї політичної сили у східному напрямку. Як стверджують самі об’єднані соціал-демократи, їх поки що ототожнюють з Віктором Януковичем. Якщо ж двом таборам «біло-голубих» не вдасться домовитися про принципи формування виборчого блоку, а найпевніше, так і буде, то їм також доведеться конкурувати за голоси виборців між собою. Відтак Партія регіонів може недорахуватися чимало голосів.

Зі своїм обличчям

Три політичні сили — Народний блок Литвина, Соціалістична і Комуністична партії — йдуть на вибори зі своїм обличчям і своїм електоратом. Однак, складається враження, і комуністи, і соціалісти для нарощування власного електорального потенціалу свій ресурс уже вичерпали.

Натомість «народники» постійно його нарощують. Передусім за рахунок свого лідера — Голови Верховної Ради України Володимира Литвина. За «народниками» міцно закріпився імідж миротворців. Адже саме завдяки Володимиру Литвину вдалося розв’язати протистояння «помаранчевих» і «біло-голубих». Понад те, коли сталася урядова криза і прихильники Юлії Тимошенко сподівалися на її поглиблення, а відтак і падіння економіки, а згодом — на імпічмент Віктору Ющенку, саме фракція Народної партії зуміла об’єднати довкола себе здорові сили і вивести український корабель на чисту воду без втрат.

З другого боку, Народний блок Литвина не обіцяє молочних рік у кисельних берегах, тверезо оцінює фінансову ситуацію в країні і знає, з чого треба починати відродження економіки.

Отож не здивуюся, коли після початку виборчих перегонів знову почне загострюватися ситуація, і частина електорату, як «помаранчевого», так і «біло-голубого», стане під прапор Народного блоку Литвина.

Чергові «граблі» соціологів

Хоч як дивно, дуже швидко забувся соціологічний скандал, що спалахнув під час другого туру президентських виборів. Нагадаю: частина науковців, котрі входили до пулу, що проводив опитування на виході з виборчих дільниць, показали не той результат, який подавали інші його учасники. Здавалося, довіра до досліджень буде підірвана всерйоз і надовго. Проте все склалося інакше.

І сьогодні вони знову задіяні у виборчих перегонах. Але якщо проаналізувати результати соціологічних опитувань наших громадян різними науковими центрами, то виявляться значні розбіжності. А це свідчить, що та чи та служба знову виконує певне замовлення тої чи тої політичної сили і виконує роль не так дослідника, як пропагандиста й агітатора.

Отож, чи будуть соціологічні служби об’єктивні в оцінках настроїв виборців, нині сказати важко.

Замість післямови

Підсумок березневих виборів сьогодні спрогнозувати неможливо. Можна стверджувати, що путівку до парламенту отримають — гарантовано — Народний блок Литвина, Народний союз «Наша Україна», Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Соціалістична і Комуністична партії. До них можуть приєднатися дві-три політичні сили.

Якою буде конфігурація після виборів? Чи зможе якась політична сила сформувати більшість? На ці запитання сьогодні важко дати відповідь. Отож не можна виключати, що пролунає заклик: вибори відбулися, нехай живуть нові вибори!