Моє запитання у селі Іванківцях багатьох школярів здивувало:

— Чи купують вам батьки книжки?

Відповідь була вражаюча:

— Так у нас немає в селі книжного магазину... І у Срібному також.

Згодом дітки пригадали: Вірі привезла «Найкращі казки світу» з Києва сестричка, Юрко отримав у подарунок від батьків книжку про динозаврів. Були хлопчики й дівчатка, які сором’язливо опускали оченята. Декому не пощастило за своє коротке життя бодай на одну власну розмальовку... А загалом на 7—10-річний вік — у середньому по одній-дві книжечки у домашній «бібліотеці»!

А що ж у шкільній бібліотеці Іванківської школи? Переважно дитяча література до 1990 року. Старі палітурки, зачитані книжечки.

Село Дігтярі неподалік. Заходжу до бібліотеки загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів. Бібліотекар Світлана Хропост теж повідомляє невтішну статистику:

— Торік нічого не одержували. А цього року надійшло 15 дитячих книжечок.

На полицях дитячої літератури — читані-перечитані казочки, оповідання з пошматованими, засмальцьованими обкладинками. Дві третини, до речі, російською мовою. Практично немає книжок з історії України.

— Та навіть «Історії» для 6—7 класу не вистачає для всіх, — бідкається Світлана Миколаївна. — А багатьох програмних творів немає навіть у хрестоматіях!

У Гурбинцях про книжковий дефіцит детально розповіла заступник директора з навчально-виховної роботи Гурбинської ЗОШ І—ІІІ ступенів Ольга Хрипко.

— Я викладаю літературу, — розповідає вона. — Але сільські діти не мають можливості ознайомитися з усіма програмними творами. У нас немає жодної хрестоматії Раїси Мовчан «Допитливому читачеві» для п’ятикласників. На всю школу по одному примірнику програмних творів Миколи Хвильового, Василя Барки, Миколи Куліша, Олександра Довженка, Олекси Коломійця. Не маємо роману Івана Багряного «Тигролови». «Марія» Уласа Самчука є власністю лише вчителів. «Вершники» Юрія Яновського у бібліотеці тільки російською мовою. Твори Юрія Мушкетика, Ліни Костенко, Григора Тютюнника, Василя Стуса, Євгена Маланюка представлено лише в хрестоматіях.

У Поділлі схожа картина. Тут на полицях бібліотеки Подільської ЗОШ І—ІІ ступенів у кілька разів більше творів В. Леніна та видань про нього, ніж нової літератури.

— Свіжі журнали «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Всесвіт»?

Запитання залишилося без відповіді.

— Обмаль дитячої літератури, — каже бібліотекар Вікторія Кропива. — Нові видання дуже рідкісні в наших фондах.

Уся література надходить у шкільні бібліотеки з методичного кабінету відділу освіти Срібнянської райдержадміністрації. Але й тут розводять руками:

— Наш район бідний. Тому ми здебільшого розподіляємо лише те, що нам надходить з Чернігова.

Дізнаюся, що у цьому році вдалося за місцеві кошти передплатити з 1 березня на півроку кілька примірників «Шкільного світу», «Розкажіть онуку», «Яблунька», «Барвінок», «Клас». Та це — тільки на найбільші школи. А освітніх закладів у районі аж 17. На четвертий квартал продовжити передплату не має можливості через брак фінансів.

Практично така сама ситуація з методичною літературою, педагогічною пресою. Вчителі зазвичай за літературою змушені їхати за 200 кілометрів у книжкові магазини Чернігова. Не втішає й централізоване постачання художньої літератури на Срібнянський район.

Тетяна Борисівна Кравець завідує лабораторією відділу виховної роботи і здорового способу життя Інституту післядипломної освіти. Саме на неї покладено обов’язки з розподілу літератури шкільним бібліотекам області. Порадувати дітей Срібнянського та інших районів вона не може.

— Більшість художніх, історичних книжок, які ми розподіляємо, — розповідає завідувачка, — надходять нам незначними партіями від 10 до 100 примірників. Ось, наприклад, другого тому «Муз Роксоланських» Валерія Шевчука отримали 20. Це тільки по одному примірнику на методкабінет. Роман Степана Пушика «Страж-гора» надійшов у кількості 84 штуки. Твори Максима Рильського, збірник «Українізація України» область отримала по 10 примірників. Звичайно, тут важко поділити все це навіть на 22 райони.

Я підрахував: аби щороку сільська шкільна бібліотека отримувала бодай 200 примірників видань, треба не менш як 2000—3000 гривень. Для області це 1,5 — 1,8 мільйона гривень. Начебто багато. А в масштабах України десь 50 мільйонів, які є не такою вже й карколомною сумою для формування духовності підростаючого покоління. Не вкладаємо з раннього віку дітей в їхній світ світлі почуття, потяг до прекрасного — не дивуймося, чому зменшується читачів в українських письменників. Прикро, але одна біда породжує іншу: видавництва через зруйновану систему книготоргівлі, урізане фінансування програми суспільно-значущої літератури ледь животіють, мають можливість випускати книги лише невеликими накладами — по 1000 — 2000 примірників. Ось і стають бібліографічною рідкістю невдовзі після видання потрібні для вчителя, для школяра книжки.

Срібнянський район

Чернігівської області.