Ніна Миколаївна, державний службовець:

— До революції ставлюся дуже негативно. Я так розумію: революція — це насильство. Кілька людей просувають, так би мовити, свою владу. А тут треба вирішувати питання мирним шляхом. Без насильницьких заходів. Що змінилося? Не скажу, що стало краще за цей рік. Зарплата хоч і зросла трохи, зате які ціни! Картопля торік була 1 гривня за кілограм, а тепер —2.50. Ніколи картопля восени стільки не коштувала.

Вікторія, соціальний працівник:

— Моє життя за рік ніяк не змінилося. Я працювала у виборчій комісії і тепер надовго втратила цікавість до політики. Навіть новини по телевізору рідко дивлюся.

Петро Михайлович, літератор:

— На мій погляд, нічого не покращилося і, слава Богу, не погіршилося. Для мене як письменника нова влада нічого не зробила. Не видаються українські журнали, книжки українських письменників. А що ще треба письменникові? Щоб його видавали і читали.

Сергій Салов, адвокат:

— Відчуваю глибоке розчарування. Я стільки надій покладав на те, що прийде нова влада, що бандити справді сидітимуть у тюрмах, що в нас будуть великі демократичні перетворення. На жаль, нічого цього не сталося. Одні так само чудово живуть у цій країні, інші змоталися з мільйонами і мільярдами награбованими і живуть за кордоном. Є розчарування діями самого Президента, його команди. І це при тому, що я не просто був прихильником Ющенка, я активно боровся, був у перших лавах тут, у Донбасі, працював в обласному штабі. Я був серед тих, хто голови підставляв. І ось такий, на жаль, негарний настрій у мене.

Анатолій Сєрих, колишній працівник Костянтинівського чавуноливарного заводу:

— Давайте порівняємо рік минулий і теперішній. Як була в нашому місті недоїмка у Пенсійному фонді, так і залишилася. Як не була виплачена повністю зарплата працівникам збанкрутілого підприємства, так і залишилися борги. Як не розглядалися по суті звернення громадян до Президента, так і не розглядаються. Люди накручують кола по інстанціях, а соціальні проблеми не вирішуються. Що змінилося? Втім, рік тому я знав, що про мене ніхто ніколи не думатиме. А якщо й буде, то лише тоді, коли йому це вигідно. Щойно він свої питання повирішував — про мене забуває надовго.

Віктор Семенович, менеджер:

— Усе, що не робиться, — на краще. Так, як жили раніше, вже не можна жити, а як треба — розберемося. Ось за рік бензин подорожчав на 1 гривню 20 копійок, а тепер подешевшав на 10 копійок — радіємо змінам.

Павло Солтус, гірничий майстер шахти імені Леніна (Горлівка), Герой України:

— Прапорами махати, кричати — на це «революціонери» здатні. А ось створити щось — ні. Навіть те, що мали, зруйнували. Рівень життя падає, ціни зростають. Те, що обіцяв на Майдані Президент, — хоч щось зроблено? А його команда, яка на цій хвилі прийшла до влади... Поки кабінет Тимошенко катався на ковзанах і ходив до театру, в них усе виходило. А як економікою почали займатися, все зруйнували. Це ж треба було примудритися — посваритися з Росією, нашим сусідом. А те, що нова влада один завод на аукціоні продала, то зрозуміло, — гроші перед виборами потрібні.

Валентина Зельдіна, пенсіонерка:

— Зміни мали бути, люди боролися. Але якби всі об’єдналися. А то одна партія за одне, інша — за інше. Всім голову заморочили. А не так, як раніше було: всі — за одне.

Максим, лікар:

— Серед безперечних успіхів нової влади я би назвав скорочення строку служби в армії та виплату пристойної допомоги матерям після народження дитини. Мені сподобалось, як влада розпочала боротьбу з донецькою мафією, але, на жаль, політичної волі не вистачило, щоб довести цю боротьбу до кінця. А може, і не збиралися доводити?

Галина Губерна, професор Донецького державного університету управління:

— Переважна більшість людей на Майдані були щирими. Їм, як і майже всім тут, набридли брехня, хабарництво і покривало декларацій, гасел, загальних фраз, за якими влада робили власні корисливі справи. Це набридло всім. На Майдані було багато молоді, яку легко обдурити, їм було весело, вони щиро вірили в те, за що боролися. Але розумію, що були й ті, хто свідомо організовував «справу». Ми багато чого не знаємо. Гадаю, там були дуже серйозні організації і дуже серйозні організатори...

І Захід, і Схід сходилися в «проти». Але за що «за» — тут ми розминулися. А над натовпом були інші — зі своїми цілями, установками, які лише за формою декларувалися як ідентичні Майдану. А насправді... Бог їм суддя і Майдан. У підсумку отримали коктейль охлократії із плутократією. Такий сімбіоз закінчився дуже важкими наслідками для економіки, занепадом у соціальному житті та приниженням України як держави в галузі політики.

Микола Смолянинов, голова профспілки:

— Дуже багато бруду вилили на нас, мешканців Донецька. Мовляв, бандюки тут самі бритоголові, народ неграмотний, зазомбований. Чому ті, хто говорив про «чисті руки», так ображали нас? Лише через те, що в нас був інший вибір. Донбас принизили. Не можу назвати річницю Майдану святом. Це свято не на нашій вулиці.

Антоніна Василівна, колишня вчителька:

— Переконана, рік тому певні політики використали молодь та інших людей. Насправді, як ми тепер дізнаємося, Майдан був організований, у тому числі на іноземні гроші. І Україна тепер розплачується. То в СОТ треба вступати, то до НАТО. Все це не безплатно. І жертвувати доведеться добробутом народу. Ми всі на собі це відчули. Може, знову кредитів американських наберемо? Не хочу, щоб Захід диктував, як нам жити.

Василь Каманець, ветеран праці, інвалід Великої Вітчизняної війни 2-ї групи (Маріуполь):

— До різних революцій ставлюся негативно. Бо вони, як і війни, несуть розруху і злидні для мільйонів моїх співвітчизників. Одна така «революція» відбулася і зробила мільйони моїх співвітчизників бідняками, спаливши вклади на ощадкнижках. На пенсію, що я отримував протягом роботи нової влади, неможливо нічого придбати. Тоді, пане Президенте, поверніть літнім і самотнім особисті вклади в Ощадбанку. Ми не ходитимемо по кабінетах чиновників із простягнутою рукою.

Або ось приклад неповаги теперішньої влади до ветеранів. Підприємство знаходить можливість, щоб надали непрацюючим ветеранам щоквартальну допомогу в розмірі 40 гривень. А держава цю суму обкладає податком у 13 відсотків. Тоді як пенсіонери, працюючи по 40—50 років, щомісяця платили податок. Якщо нова влада справді хоче змінити життя на краще, то починати це треба негайно. Щоб інваліди війни, ветерани, всі люди почесного віку вже до другої річниці могли впевнено сказати, що Президент дотримав свого слова, яке давав на Майдані.

Опитування провела

Ліна КУЩ.

Донецька область.