Із досьє «Голосу України»:

Василь Олексійович Ковальов, голова Чернігівської обласної ради з 2001 року. Йому 57. Народився в селі Лемеші Козелецького району, яке дало світові братів Олексія та Кирила Розумовських. Після закінчення Київського медучилища служив на Північному флоті. Має вищу юридичну освіту (випускник Харківського юридичного інституту). Закінчив Академію суспільних наук у Москві.

Гартував свій характер на теренах правозахисту у прокуратурі, на партійній роботі, в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Депутат обласної ради чотирьох скликань від рідного району. Почесний громадянин Козельця. Заслужений юрист України.

Одружений. Має двох доньок і двох онук. Захоплюється риболовством і мисливством. Улюблене прислів’я: «Сім раз відмір, а раз відріж» і «Хата друзями багата». Любить ліричну пісню «Душі криниця».

— Василю Олексійовичу, ще кілька місяців і депутатам обласної ради доведеться тримати іспит на нових виборах. Чернігівській обласній раді четвертого скликання є з чим оглянутися назад?

— За час, що минув, ми багато чого навчилися і чимало що зробили. Вся наша діяльність у тісній співпраці з обласною державною адміністрацією, органами самоврядування та виконавчої влади на місцях була спрямована на виконання програм соціально-економічного розвитку області, наповнення бюджету.

У нас не було жодного пленарного засідання, де крізь призму цих документів не розглядались би найактуальніші проблеми, які стосуються потреб і запитів наших виборців.

Депутатам обласної ради є на що оглянутися. За їх підтримки реконструйовано обласну дитячу лікарню в Чернігові, лікарні в Семенівці та Новгороді-Сіверському, збудовано нову школу в Корюківці, прокладено близько 700 кілометрів газових мереж, збудовано 360 тисяч квадратних метрів житла...

А як тут не згадати нашу спільну наполегливу роботу зі створення в сільських територіальних громадах комунальних підприємств. Їх уже діє 340. Після минулих виборів вони надали населенню різноманітних послуг майже на 48 мільйонів гривень.

— Які назрілі проблеми потребують пильного розгляду депутатським корпусом?

— Ці проблеми на повен голос звучать у зверненнях виборців до обласної ради. Одна з них — подальша газифікація населених пунктів, передусім сільських. У цьому році на фінансування будівництва газопроводів-відводів та газифікацію сіл області було передбачено 10,5 мільйона гривень державної субвенції. А надійшло лише 1 мільйон 48 тисяч (у межах визначених джерел фінансування з державного бюджету).

Нам треба спільно шукати всі підходи до вирішення проблеми газифікації населених пунктів.

Друга проблема — сільські дороги комунальної власності, яких в області майже 4 тисячі кілометрів. З них 95 відсотків потребують капітального ремонту і реконструкції. Раніше цю проблему вирішували сільгосппідприємства, які вкладали мільйонні прибутки на будівництво асфальтованих доріг. Та через недолугі реформи майже всі вони покладені на лопатки.

А виборці настійно благають обласну раду: допоможіть відремонтувати дорогу то до одного, то до іншого села.

Ось переді мною лист з Коропського району: «На території нашого села діє відомий історико-археологічний музей, — пишуть жителі Мезина, де відкрито всесвітньо відому стоянку первісної людини. —Їдуть до нас на екскурсії звідусіль. А дорога до села і селом, зроблена півстоліття тому, геть розвалена».

Нині, по суті, єдиним джерелом інвестування розвитку доріг у сільській місцевості області є лише податок з транспортних засобів. А це — мізер. Без державної допомоги тут нам ніяк не обійтися.

Є багато й інших актуальних проблем, над вирішенням яких працюватиме обласна рада.

— Чи готова Чернігівщина до адміністративно-територіальної реформи у переддень виборів?

— Однозначно: ні. Ідея про адміністративно-територіальну реформу, народжена на владному олімпі, ще не оволоділа масами.

Мешканці області очікують від нової влади позитивних змін, поліпшення якості життя. Але водночас скептично і насторожено ставляться до чергового адміністративно-територіального експерименту в країні.

Наша область аграрна. І одна з найбільших в Україні за територією при низькій щільності її заселення.

Завзято декларується, що після реформи відбудеться децентралізація влади. Що ця влада зі своїми теплими обіймами наблизиться до простої людини. Та судіть самі: чи поліпшиться якість надання культурно-соціальних, комунальних послуг її мешканцям, якщо об’єднати в одну п’ятитисячну територіальну громаду дюжину, а то й більше бідних навколишніх сіл, віддалених від центру громади на 10—15 кілометрів? Ні, і ще раз ні.

Так вже історично склалося, що життя і добробут України зростали не з міста, а з села. Мені часто доводиться спілкуватися зі своїми виборцями-селянами. Їх передусім хвилює ставлення держави до сільського виробника, створення для нього належних умов для розвитку сільгосппідприємств, індивідуального сектору, забезпечення їх кредитами, дешевим пальним, мінеральними добривами, справедливими цінами на зерно, молоко, умовами збуту продукції.

Вони з нетерпінням чекають тих часів, коли оживе, набере обертів сільськогосподарське виробництво. Але державні мужі тільки на словах уболівають за їх долю. Схоже, й наступний рік не стане роком села. Бо в проекті державного бюджету України на 2006 рік знову бракує коштів на повноцінний розвиток вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

Реформу треба робити, але лише тоді, коли настане у житті стабільність. Хоча б три роки економічної і політичної стабільності. З будь-якою реформою поспішати треба повільно. Як кажуть у народі: «Сім раз відміряти, а раз відрізати».

— В області останнім часом відчувається посилення позиції Народної партії, обласний осередок якої ви очолили весною. Багато голів місцевих рад згодилися очолити районні, міські, сільські осередки НП. Складається враження, що на зміну зруйнованому адмінресурсу колишньої виконавчої влади, на його місце йде наступально адмінресурс місцевого самоврядування, який у такий спосіб прагне не втратити займані посади.

— Я так не сказав би. Минула виконавча влада боляче обпеклася на президентських виборах, обравши горезвісну методу адмінресурсу. І отримала гіркий урок. Народна партія виступає за чесні вибори в чесному змаганні політичних сил країни.

Події останнього часу підтверджують, що чимало наших співвітчизників підтримують програму Народної партії, яка імпонує їм своєю соціальною спрямованістю, чіткою стратегією стабілізації політичного та економічного життя в Україні.

У лавах нашої обласної організації уже 13 тисяч народнопартійців. Створено 22 районні та 2 міські партійні організації. Діють 534 первинні партійні осередки.

На початку жовтня 12 депутатів — членів нашої партії — створили свою фракцію в обласній раді. Діють також депутатські фракції соціалістів, «Народного союзу «Наша Україна», депутатські групи комуністів та аграріїв. За статистикою, яку ми підготували для Верховної Ради України, кожен шостий обранець до місцевих рад області має партійну приналежність. У районних та міських радах області уже діють 28 депутатських фракцій, які об’єднують понад 250 партійців. По 6 — з НП і СПУ, 5 — ВО «Батьківщина», 3 — «Народного союзу «Наша Україна».

Як бачите, жодна партійна організація області не володіє політичною монополією на адмінресурс.

— Ви як політик знаєте, коли Придесення очікують кращі часи?

— Для цього прогнозу не треба бути ні малим, ні великим політиком. Кращі часи для всіх нас настануть тоді, коли в області працюватимуть усі підприємства, коли на повен голос заявить про себе малий бізнес, коли матимемо солідні інвестиції, коли підніметься з колін розкрадений і розвалений «новаціями» агропромисловий комплекс.

Критично оцінюючи досягнуте, ми з оптимізмом дивимося в майбутнє. Знаючи проблеми, активно ведемо пошуки шляхів їх вирішення.

Розмовляли

Сергій Павленко,

Іван Кужiльний.

Чернігів.