Інкапсуляцiя

Несенсаційна новина: у Міністерстві аграрної політики зберігають засолені трудові книжки! Процес консервації тут розпочався 11.10.2002-го, коли голова ліквідаційної комісії Іван Мартинюк вилучив 18 книжок працівників Броварського державного виробничо-торгівельного підприємства. Відтоді міністерські чиновники, уявляю, носили на споживання цей «продукт» чотирьом (!) міністрам, які мінялися, як пори року, але жоден не спромігся проковтнути його.

У матеріалі «До столу міністра книжки засолили» («Голос України» за 10.10.03 р.) автор запитував: «Чи думають в Мінагрополітики, скільки грошей доведеться витягнути з кишень платників податку, якщо всі жертви дій чиновників подадуть позови про стягнення матеріальної і моральної шкоди?!».

Абсурдна безпрецедентна ситуація виникла, як будяк у житньому полі — несподівано. Міністерство раптом вирішило підприємство, яке забезпечувало плодоовочами столичні дитячі і медустанови, реорганізувати. Як зазначила Валентина Семенюк, тодішній керівник Спеціальної контрольної комісії з приватизації Верховної Ради України, з відсутністю правової основи наказу №323 від 8.10.02 року про реорганізацію успішного підприємства, яке підлягало приватизації за участі колективу. І. Мартинюк, схоже, дуже поспішав, схопив новоспечений наказ і вже наступного дня був у Броварах. Злазьте, мовляв, закінчився ваш час, віднині тут «Броварський оптовий ринок» і нові хазяї. Як бути з керівником Василем Мельником, який за п’ять років гидке каченя перетворив на лебедя-красеня? Куди подітися працівникам? У відповідь — «конфіскація» трудових книжок і тиша. Понині. Її порушують час від часу зверненнями та скаргами окремі працівники, сам Василь Мельник, але в міністерстві до цього ставляться, як бичок до надокучливої мухи. Знай собі: ні трудових книжок, ні зарплати.

Суд довго запрягав, але...

Чи уявляють Іван Мартинюк та Сергій Мельник (підписант згаданого наказу про реорганізацію, незмінний заступник чотирьох міністрів), як можна жити без трудової книжки? Схоже, ні. Це якби їх позбавили можливості влаштуватися на роботу, отримувати зарплату і субсидію чи стати на облік у центрі зайнятості... Це якби їм не виплачували «чорнобильські», надбавки до пенсій тощо.

...Юрій Тимошенко всі ці негаразди пережив, а потім звернувся до суду. Столичний Шевченківський районний розглядав справу рік, але виніс справедливе рішення: стягнув з «Броварського оптового ринку» зарплату, з МінАП моральну шкоду і зобов’язав його повернути трудову книжку. Рішення набрало чинності 16.07.04 р. Відповідне розпорядження про сплату боргу міністр підписав 2.08.05 р.

...Валентина Кучерова теж добилася справедливості: суди зобов’язали повернути книжку, виплатити гроші за час вимушеного прогулу, за завдану моральну шкоду, компенсаційні тощо. Гадаєте, міністерство виконало рішення слуг Феміди? Воно скористалося правом касації і подало заяву до Верховного Суду.

Професійні фахівці, скажу вам, працюють у МАПУ: інтереси відомства захищають, як коза ясла, от тільки чи про ображених згадують?

Штраф на міністра

Міністерство круто посолило: ще не звільнивши директора Василя Мельника, на його крісло намітився інший. Розрахунку і трудової книжки, як і підлеглі, він також не отримав.

— Всупереч вимогам законодавства нас позбавили зарплати, можливості влаштуватися на іншу роботу і забезпечувати себе та сім’ї, — зазначає Василь Йосипович. — За що така немилість — досі не розумію.

І справді: рукоплескати знаному керівникові, нагороджувати його і тут же викидати разом з колективом за ворота — це тільки в міністерських кабінетах можуть. Хоча аргументи знайти важко, чиновники у своїх відповідях народним депутатам, прокуратурі тощо намагаються бути правими і об’єктивними.

А суд, куди звернувся Василь Мельник з проханням поновити його на роботі і стягнути з МінАП зарплату і компенсацію за вимушені прогули, зокрема, зазначив, що наказ про звільнення «прийнято з перевищенням повноважень, не відповідає дійсності і підлягає скасуванню».

А як вам таке: « ...суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача». Ну навіщо ходити на засідання, певне, розмірковували на Хрещатику, 24, щось доводити?

Суд вирішив: Василя Мельника на посаді поновити з 1.10.2002 р., стягнути на його користь середній заробіток, моральну шкоду.

«Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню», — записав суддя 19 липня 2005-го.

Чи треба говорити, що процес оббивання порогів звівся до приниження поновленого?! Василь Йосипович до державної виконавчої служби: допоможіть, мовляв, команді Олександра Баранівського виправити помилку команди Рижука.

Слід віддати належне старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту Мін’юсту Миколі Писарчуку: він зобов’язав його видати до 23.08.05 р. наказ про поновлення Мельника.

Наказ не з’явився, про що був складений акт, а через два тижні — чергова вимога виконати рішення суду. Того самого дня держвиконавець накладає на міністра штраф у розмірі 340 гривень. Олександр Баранівський, напевне, сприйняв це без емоцій. А, може, й сказав пару теплих слів підлеглим.

Держвиконавець, вочевидь, зрозумів, що у міністра грошей в кишенях — кури не клюють і пішов далі законним шляхом. Писарчук за повторне ігнорування законодавства накладає на міністра штраф у розмірі 680 гривень. Гадаєте, головний агрополітик оскаржив цю постанову? Ось так поважна і авторитетна людина розхльобує заварену три роки тому кашу. А що ж самі кухарі? На жодному документі не світяться.

Зате в. о. директора Департаменту правової та законопроектної роботи МінАП залишив слід в цій непривабливій історії. Ось що він пише після чергової скарги Василя Йосиповича і першого покарання «боса» Баранівського: « ...рішення суду розглянуто Міністерством..., але на даному етапі його виконання в частині поновлення Вас на роботі неможливе з наступних підстав.

По-перше, ...на рішення ... подано апеляційну скаргу..., оскільки воно прийнято з порушенням...

По-друге: у зв’язку з відкриттям проти Вас кримінальної справи...».

Треба коментувати цей шедевр правознавства? До речі, про кримінальну справу. Вона неодноразово закривалася «за відсутністю складу злочину». Комусь дуже хочеться бачити стягувача за гратами, а він, невгамовний, в крісло начальника пнеться...

Замість коментарю

Тепер про інкапсуляцію. Міністр знає, що означає це слово. Можливо, навіть відчуває, як підлеглі оберігають його від неприємностей, від мельників, тимошенків тощо.

Цікаво, чи дійшов до Олександра Петровича депутатський запит лідера його партії про поновлення Василя Мельника. Якщо дійшов — кому він доручив підготувати відповідь? Сподіваємося, не правознавцям, які вважають можливим не виконувати рішення суду по-перше і по-друге.

Оточення робить короля.

Наостанок розкрию читачам значення слова в заголовку. Інкапсуляція — утворення щільної оболонки (капсули) із сполучної тканини навколо чужорідних для організму речовин, предметів.

Як ви гадаєте, міністр АП знаходиться в капсулі?

Київська область.