17 листопада в інтерв’ю «5 каналу» міністр закордонних справ України Борис Тарасюк заявив про те, що вступ України до СОТ залежить від прийняття Верховною Радою відповідних законів. Цією заявою глава українського зовнішньополітичного відомства побічно поклав відповідальність за можливий зрив вступу країни до СОТ на законодавців, які, відомо, неоднозначно відносяться до цього процесу. Однак ситуація зовсім не така прямолінійна, як її намагається змалювати головний євроінтегратор країни. Сьогодні на шляху України до СОТ основною перешкодою є аж ніяк не політичні суперечності в парламенті або підступи «зовнішніх недоброзичливців». Цей процес може бути припинено на невизначений термін через непрофесіоналізм відомства Б. Тарасюка, котре вчергове наступило на китайські граблі.

Ще 5 листопада тимчасовий повірений у справах КНР У Іньцин офіційно повідомив українське МЗС про те, що китайський уряд ухвалив рішення про перенесення на невизначений термін підписання двостороннього протоколу про взаємний доступ на ринки товарів і послуг. Як відомо, підписання подібних договорів є обов’язковою умовою вступу до СОТ, а горезвісна «рада міністрів СОТ в Гонконгу» пройде в Китайській Народній Республіці, невід’ємною частиною якої є Сянган (до 1997 року — Гонконг).

Причиною такого різкого загострення китайсько-українських відносин є видача українським МЗС в’їзної візи «заступникові генерального секретаря канцелярії президента» Тайваню Хуан Чжифану. Нагадаю: у трьох спільних україно-китайських комюніке, підписаних на найвищому рівні, Україна визнає Тайвань невід’ємною частиною КНР і бере на себе всі зобов’язання, що випливають з цього. Тайванське питання — найпринциповіше для уряду КНР, про що українському МЗС, за ідеєю, має бути добре відомо. Тим паче що «кар’єрні» дипломати повинні пам’ятати про наслідки «приватного» візиту до України 1996 року «віце-президента» Тайваню Лян

Чжаня, відвідання яким Київського університету імені Т. Г. Шевченка призвело до річного застою в україно-китайських відносинах і значного спаду двосторонньої торгівлі.

Слід зазначити, що протягом другої половини жовтня і аж до приїзду в Україну тайванського чиновника КНР по дипломатичним каналам не раз попереджала українське МЗС про неприпустимість такого візиту і його наслідки. Що, у свою чергу, не перешкодило міністру закордонних справ

Б. Тарасюку зустрітися 7 листопада з членами опікунської ради Міжнародної кризової групи, «впливової міжнародної неурядової організації» (Укрінформ). Хоча саме у зв’язку із засіданням в Україні зазначеної опікунської ради і відвідав нашу країну член ради тайванський чиновник Хуан Чжифан.

Відомим указом Президента України В. Ющенка на українське МЗС покладено всі повноваження з координації та організації зовнішньополітичної діяльності країни. Гадаю, відповідальність за провали в цій діяльності також лежить на цьому відомстві. Цікаво, скільки разів нашим дипломатам потрібно наступити на китайські граблі, щоб усвідомити, що, крім США, Європи та Росії, у світі існують інші впливові країни, з думкою яких потрібно рахуватися?

Андрій ГОНЧАРУК,

експерт.