Заслужений артист України, керівник фольклорного гурту «Веселі галичани» Мирослав БАБЧУК багато поїздив по світу і бачив високу культуру обслуговування у громадському транспорті. А коли приїздив до Тернополя, його коробило від хамства водіїв, безправ’я пасажирів. І він вирішив дати урок сервісу!

Веселий автобус

Оскільки Мирослав Михайлович ще й продюсер «Веселих галичан», тож мусить дбати і про зарплату артистів, житло, костюми, гастролі та ще тисячу житейських дрібниць. Бо хоч офіційно «Веселі галичани» приписані до облфілармонії, відомо, як нині фінансують культуру.

От і надумав Мирослав Бабчук купити автобус. Директор філармонії Григорій Шергей його підтримав, і разом вони пішли до міського голови Богдана Левківа «вибивати» маршрут. Але голову вмовляти не довелося. Як музикант музиканта, він Мирослава зрозумів. Порадив купувати не тісний «бус», а нормальний автобус. Зійшлися на «пазику», він найдешевший —коштував на той час 85 тисяч гривень. І пішов Мирослав з шапкою по колу. Допомагали працівники філармонії, артисти ансамблю, родичі. І навіть друзі з-за кордону, з якими познайомилися на гастролях.

За два роки «пазик» фактично відробив затрати. Залишилося віддати ще дещицю. Окрім того, завдяки автобусу артисти нині мають пристойну зарплату, гурт придбав імпортну апаратуру, двом членам колективу допомогли поліпшити житлові умови. А Мирослав Бабчук затіяв будівництво власної хати, де мають бути кілька кімнат для новачків ансамблю. Інколи, каже, і запросив би талановитого музиканта чи співака, але все упирається в житло. А так — хай живе, поки вирішиться квартирне питання.

Тричі на тиждень (якщо не на гастролях) Мирослав сідає за кермо. Робить кілька ходок вранці і ввечері. І тоді поїздки на дев’ятому маршруті стають справжнім святом. Пасажири буквально ціпеніють, коли водій перший з ними вітається, припрошує до салону. І пільговиків — теж! Офіційно в автобусі такого класу дозволено перевозити п’ятеро пасажирів-пільговиків, а Бабчук нікому не відмовляє. Задарма мають право їздити артисти філармонії, драмтеатру, Театру актора і ляльки.

Усю дорогу лунають українські пісні, оповідки, жарти, побажання вдалого дня, якщо це вранці, і гарних снів — увечері. А ще у «дев’ятці» пасажирам пропонують цукерки, мінеральну воду, дітям — іграшки. Мріє Мирослав Бабчук пригощати їх чаєм, але дороги наші цього ще «не дозволяють». То чи варто дивуватися, що пасажири інколи пропускають кілька «дев’яток», виглядаючи «веселу» з нотами на борту.

Окрім насолоди, в цих поїздках є і комерційний інтерес. Назбираєш 20 квитків (їх в автобусі видають обов’язково, як і оголошують зупинки) — маєш право обміняти їх на запрошення на концерт у філармонії. Мирославові інколи допомагає донька Христина, школярка. Вона продає квитки. Оголошення зупинок — у запису Світлани Бабчук, дружини, солістки ансамблю. Поза сімейним бізнесом поки що залишається син Тарас, який навчається в Одесі. Обслуговують фірмову «дев’ятку» ще три водії. Часто контролерами їхньої роботи є артисти: перевіряють, чи видають водії квитки, чи оголошують зупинки, як ставляться до пасажирів. Не дивно, що на останньому тендері громадського транспорту, який відбувся наприкінці жовтня, комісія одностайно голосувала за «веселу дев’ятку».

...і «Веселі галичани»

Вони нині частіше гастролюють за кордоном, ніж в Україні. Об’їздили усю Європу, побували в Америці. Зустрічають, каже художній керівник, фантастично. І мовний бар’єр — не перешкода. Коли на концерті у Франції Світлана виконувала пісню «Коріння» на слова нашого поета Володимира Вихруща, зал слухав, затамувавши подих. Французи не аплодували, вони плакали. «Веселі галичани» гідно представляють українську культуру за кордоном. Кожен номер — театралізований, живий зв’язок з публікою перетворює концерт на незабутнє свято фольклору. Програму Мирослав веде трьома мовами: англійською, французькою, німецькою. Він — талановитий музикант і неперевершений комік. Тамтешні продюсери кажуть, що у них він би став мільйонером. Але «Веселі галичани» повертаються в Україну, бо тільки рідна земля може живити самобутній колектив, який поряд з традиційними, використовує призабуті музичні інструменти — кобзу, ліру, гуцульське ребро, най, бугай, окарину. Неповторний у виконанні гурту різдвяний вертеп, «Маланка».

А ще «Веселі галичани» запрошують іноземних артистів в Україну. У Тернополі вже концертували духовий оркестр з Великої Британії, колективи з Німеччини, Австрії. На закордонних фестивалях гурт з Тернополя збирає 15—20 тисяч глядачів водночас.

Так ось виживає нині українська культура. І хоч є тепер «веселий» автобус і «Веселі галичани», все одно чомусь не дуже весело. Хіба артист має сідати за кермо, щоб забезпечити більш-менш пристойне життя собі й колегам? Але маємо те, що маємо. І слава Богу, що маємо таких, як Мирослав Бабчук і його гурт.

Тернопільська область.