Незавершений роман Уласа Самчука

Побачив світ невідомий роман Уласа Самчука «Дермань», який півстоліття припадав пилом в архівах

У 1944 році уродженець села Дермань, що на Рівненщині, письменник Улас Самчук розпочав роботу над новим твором «Дермань», в якому хотів відтворити «родинне тло» отчого краю. Однак знаному прозаїку вдалося написати лише перших вісім розділів. Надалі твір ліг «під сукно», а потім поповнював собою та міняв різні архівні фонди, доки на нього в архівному відділі Інституту літератури НАН України не натрапив професор, завідувач кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету Мойсей Гон.

— Мою увагу привернула папка з назвою «Роман «Дермань», — розповідає пан Гон. — Відкриваю, а там сто п’ятнадцять сторінок машинопису. Тонкий, вицвілий від часу папір. Назва: «Дермань. Роман у двох частинах». Через кілька інтервалів — «Частина перша». Угорі зліва: Улас Самчук. Справа — «Городок б[іля] Львова, 21 лютого 1944». Очевидно, так зафіксовано початок роботи над цим твором, про який, до речі, ні у спогадах самого письменника, ні в автобіографії, записних книжках, ані в літературознавчих працях не згадується. Зліва поруч із назвою роману продубльовано рукою письменника: «Дермань», роман у двох частинах. Городок біля Львова. Черновик».

Цікаво, що про Городок Самчук згадував 21 квітня 1945 року, вже в Німеччині: «Минулого року в цю пору ледве зеленіла трава. Ми були тоді ще в Городку, біля Львова, у нашого незабутнього отця Роздольського». До речі, зберігся фотопортрет Самчука, зроблений в Городку, в садку цього священика...

Самчук пишався рідним селом Дермань, його героїчним минулим, культурними традиціями, прекрасними краєвидами. Ось рядки з книги споминів: «Дермань для мене центр центрів на плянеті, і не тільки тому, що десь там і колись там я народився... Але також і тому, що це справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Федорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами». Так ось, вислів «центр центрів на плянеті» вперше з’явився на сторінках роману «Дермань».

— Хоча й написано лише вісім розділів, вони сприймаються широкою й колоритно виписаною експозицією до великого епічного роману — традиційного жанру для Самчука. Манерою описів, і типами, і реалістично-побутовими епізодами це нагадує його славнозвісну «Волинь», — ділиться враженнями від «Дермані» Мойсей Гон. — Можливо, написано дещо стриманіше, майже без лірики. Для прикладу — кілька речень з «Волині»: «І які були оповідачі! Одноокий Трохим — син Івана Гуци, старий Іван Середа, що був колись у банді злодіїв відомого Казмірця і, ховаючись від самосуду села, підрізав зі страху собі горло, тому і звався Зарізаним... Ще донедавна бував тут старий велетень Ровіцький Хведь, що «собственою парсоною» на турецькій війні в 1877—1878 роках побував».

Кожному з названих тут епізодичних персонажів у новому романі Самчука відведено окремий розділ. Можливо, саме через оцю «повторюваність» прозаїк і не завершив роман «Дермань».