В акціонерному товаристві «Радсад» Миколаївського району зібрали понад дев’ять тисяч тонн винограду. Врожайність плодів становить 97 центнерів з гектара — одна з найвищих у країні. П’ятнадцять років керує господарством заслужена й авторитетна в області людина, Герой України Микола Б’ялик.

Вирощують у господарстві виноград 17 сортів: Каберне, Бастардо, Совіньйон, Піно та ін. Тут же, на місці, його й переробляють на вина власного виробництва. Гаразд що для цього є всі умови: льохи, холодильні камери, сучасна лінія розливу. Наступного року в «Радсаді» планують розширювати площі під крапельним зрошенням. На цей метод поливання перейде персик. Буде збільшено плантації молодого виноградника. «Радсадівці» оперативно реагують на вимоги виноробів. Тому найближча перспектива — вирощування мускатних сортів. Саме вони нині затребувані на ринку.

Тут, у селі Придніпровському, що розташувалося на святій, надзвичайно родючій нікопольській землі, оспіваній ще Геродотом, і сьогодні дихає хоч і важкий, але щедрий достаток в оселях трудівників та ветеранів праці. Тішать око зеленими рядами сходів ще вчора ніби пропала від осінньої посухи озимина, потужне тваринницьке містечко із традиційно побіленими десятками приміщень, сучасний комбікормовий завод із млином та олійницею...

Гримаси реформування

Декілька років тому в працьовитій і реформованій за президентським указом «Агро-Аврорі» вирували пристрасті з таким резонансом, що сюди спершу навідався радник голови облдержадміністрації з «придворними» юристами. А згодом прилетів на вертольоті й сам голова облдержадміністрації Володимир Яцуба. Гості були переконані, що реформи в господарстві не так і не туди йдуть, бо «Агро-Аврора» залишилася звичайнісіньким колгоспом під вивіскою товариства з обмеженою відповідальністю. І як був у ньому головою Андрій Помазанський, так і залишився, але вже генеральним директором.

Голова ради ветеранів Придніпровської громади Василь Виноходов, який майже сорок років свого життя віддав рідному господарству, пригадує ті «біснуваті дні»:

— Скільки комісій по перегляду розпаювання пережили, скільки нас гнули через адміністративне коліно, скільки загальних зборів було проведено, де нас колотили в курячий розбовток, скільки міліцейських шукачів порпалися в фінансових та установчих документах, але знайти кримінал так і не вдалося, бо під час розпаювання Андрій Іванович зумів зберегти надбане нами колгоспне майно цілісним комплексом — до цеглини та до копійчини, що робить йому велику честь, і шана йому від імені 1365 пайовиків, які стоять за нього горою й досі...

А «цілісне» колгоспне майно складалося з обігових (2,6 мільйона гривень) та основних фондів (28 мільйонів гривень): понад 5 тисяч гектарів землі із землеобробною технікою, досить розвинутої тваринницької та переробної галузей, великої соціальної складової — дві середні школи, два дитсадки, бібліотеки, найкращий у районі будинок культури, який опалюється в осінньо-зимові періоди, водонасосна станція тощо. Сусідські «шептуни» наполягали, що в колгоспі, мовляв, була балансова вартість основних фондів понад 50 мільйонів, а розпаювали — 28! Решту привласнено. Тільки згодом вони зрозуміли, що розпаювання відбувалося за залишковою вартістю, й жоден міфічний мільйон не сприснув до чиєїсь кишені. Шила в наклепницькій колоші не заховаєш, і трудівники знають, хто й за чиїми «сценаріями» майстрував модель усунення Помазанського, потім — банкрутство з перерозподілом та привласненням «іменитих» шматків «Аврори».

— Суть нашої реформи: в господарстві збережено все — а в нас тільки 54 тваринницькі приміщення, і з них ніхто не витягнув вікна, дверей, шиферини чи цвяха; й це за умов, що «Аврора» — за 6 кілометрів од Нікополя, — каже «незручний» для влади своєю принциповою господарською незалежністю Андрій Помазанський.

Ми зустрічалися з ним на сесії райради: депутат-керівник слухав цифрову гаму виконання районного бюджету так уважно, ніби вираховував внесок і свого підприємства. «Агро-Аврору» чи не вперше не згадували, бо вона — на висоті. Якщо ви запитаєте в її пайовика, скільки в нього обігового майна, то він скаже, що 25, 30, 40 чи 60 тисяч, залежно від виробничого стажу. Скільки на рік одержує? Один відсоток від вартості. За ці ж 9 місяців видано близько 700 тисяч гривень на обігові кошти, 1,08 мільйона — на земельні та майнові паї. На зарплату — 2,7 мільйона гривень. І все прийшло до наших людей. Значить, вони будуть багатші. А життя стане краще.

...А в залі тим часом тривала гаряча бюджетна суперечка навколо підсумків господарювання та шукали винних за несплату земельного податку до місцевих бюджетів орендарями, бо сума заборгованості загрозлива — понад 1,2 мільйона. «Агро-Аврора» сплатила всі податки до місцевих бюджетів за обговорюваний період за всіма фінансовими статтями на суму 898 тисяч гривень.

Хліборобський характерник

— Мій характер знають у районі. Коли я щось заперечую чи наполегливо обстоюю або пропоную, то за цим стоять не тільки 37 років мого практичного досвіду в «Аврорі», а й досвід мудрих селян, до яких звик прислухатися, а також наукові знання, засвоювані в багатьох вітчизняних та іноземних фахівців аграрного виробництва, — розповідає Андрій Іванович.

Що він мав на увазі під практикою й наукою, ми зрозуміли пізніше, коли знайомилися з гордістю «Агро-Аврори» — племінним, гібридним і товарним свинарством. У величезному тваринницькому містечку, де у вісімнадцяти корпусах плодяться, відгодовуються й жиріють майже 23 тисячі свиней. У скрутний час були й такі, хто радив вирізати поголів’я, як це роблять усі. Андрій Іванович огризався на те: «Перепливемо Каховське море, але будемо розводити свиней і там, як і раніше».

...Олена Мільковська, досвідчений технолог репродуктивного поголів’я свинокомплексу, характеризує своїх «підконтрольних» олюдненими образами: пологове відділення, молодша ясельна, старша та доросла групи, материнські та батьківські «загони». Ця примхлива та ненаситна свиняча армія вимагає медичного, технологічного та харчового раціону. Адже сало і в Африці — сало. Вона впевнена, що смачнішого сала, ніж українське, у світі немає, бо воно пахне степовим роздоллям. Українці повинні споживати за рік 78—80 кілограмів м’яса на душу населення, як ми у кращі часи споживали. Коли ми вже виходимо на європейські технології виробництва свинини, то є гарантії повернення до цих нормативів споживання.

— Трудне нині сало і м’ясо свинини, бо щось там нагорі у влади постійно міняються апетити, — це вже з нами ділиться своїми настроями свинарка зі стажем за 30 років Марія Коробка.

Болить трудівницям, що, переживши найтяжчий стан у свинарстві за останні десять років у 2002-му, ціни на свинину в Україні почали ніби й зростати. Ще цьогоріч вони були такі, що свинарством стало вигідно займатися. І влада, і різні держслужби закликали їх, виробників м’яса свинини, до нарощування поголів’я. «Аврора» теж успішно пішла цим шляхом і збільшила поголів’я «п’ятачків» на 5 тисяч. А вже в серпні стався ціновий обвал, бо з-за кордону завезли сотні тисяч тонн живих свиней, і це м’ясо пішло за низькими цінами на м’ясокомбінати. І наш виробник втратив на кожному кілограмі м’яса по три гривні. «Аврора» у жовтні продала 200 тонн свинини і недорахувалася від такої політики понад півмільйона гривень. Але показово й інше: ковбасні вироби із закордонного м’яса в наших магазинах дешевші не стали.

А як тоді впроваджувати сучасні технологічні процеси у свинарстві, що вимагають чималих коштів? Побував Андрій Іванович в Ізраїлі — й у свинарниках-маточниках ще торік почали облаштовувати ізраїльські килимки для утеплення підлоги новонародженим поросятам. Це дороге задоволення. Бо утеплювальний килимок коштує 33 долари, і на приміщення, де перебуває 132—134 поросятка, витрачається чимала сума. Але в «Агро-Аврорі» на ці затрати йдуть, бо вони себе виправдовують.

З минулого року у 18 тваринницьких приміщеннях провели газопроводи й установили 36 сучасних газогенераторів. За будь-якої погоди в свинарниках є задана програма температурного режиму. Для племінного молодняку тепло незамінне — в межах 28—34 градусів... Кредитів не брали. Власним коштом. Такої технології утримання та відгодівлі свиней на Дніпропетровщині ще не існує.

— На свинокомплексі — 280 тваринників, що працюють за бригадним підрядом, — пояснює нам обліковець СТФ-1 Тетяна Кондратьєва, — кваліфікована свинарка одержує до 1500—2000 гривень, а традиційне відро у нас практично відсутнє. У кожному станочку поїлка, соскові автопоїлки для матерів та малят.

Всі, хто буває на території тваринницького містечка, помічають, що воно засаджене волоськими горіхами, яких тут рівно 1500. Тваринники працюють з 8-ї до 17-ї, з годинною перервою на обід. Вони мають вихідні, відпустки, лікарняні. Дев’ять автобусів щоденно возять трудівників на роботу й додому — безкоштовно.

Зоря з іменем «Аврора»

Генеральний директор Всеукраїнської корпорації «Тваринпром» Сергій Гнатюк так говорив нам про своїх нікопольських колег: «Агро-Аврора» — одне з десяти найбільших господарств України, де чудово ведуть племінну справу, адже в них свиноматки плодовитої селекції, менш як 11—13 поросят не приводять...

Похвально, що такий високий всеукраїнський статус у свинарстві. Але «Агро-Аврора» — успішне багатогалузеве господарство. Тваринництво (свинина товарна й племінна, племінні нетелі червоної степової худоби), рільництво й переробка (млин для круп, борошна), пекарня, олійниця, ковбасний цех, комбікормовий завод, садівництво. Так краще виживати. Одна галузь — з мінусом, інша — з плюсом. Наприклад, у зерносховищі можуть зберігати понад десять тисяч тонн збіжжя.

Голова Нікопольської райдержадміністрації — авторитетний в регіоні аграрій із досвідом господарювання на землі Володимир Євтушенко не приховує мажору в словах про «Агро-Аврору»:

— Це базове господарство — флагман з виробництва м’яса, зерна, овочів і фруктів. Зберегло свій потенціал після реформування й примножило його: виробництво діє, галузі функціонують і всі робочі місця для трудівників уціліли. Підприємство працює за новими сучасними технологіями, розширює асортимент продукції, йдучи в ногу з життям із мудрим і по-доброму самовпевненим організатором Андрієм Помазанським...

Славу підприємству приносять трудівники. У свинарстві — заступник генерального директора з питань тваринництва Іван Шевчук, випускник Київської сільгоспакадемії, й у господарстві — не один десяток років, має досвід із міцними знаннями. Поруч із ним і головний зоотехнік—головний технолог Микола Балабанов, головлікар Олексій Петечев, а на підрозділах у шести фермах досвідчені фахівці: Галина Волошенко, Людмила Акимова, Петро Суленко, Ольга Чекулаєва, Тетяна Сандалова. Скажімо, комбікормовий завод може за робочу зміну виготовити до 6 тонн продукції, адже директор його Микола Жук керує три десятки літ цим підрозділом, як кваліфікований технолог, принциповий і чесний організатор... Спеціалісти-технологи, ветеринарні лікарі, техніки штучного запліднення працюють на фермах за комп’ютерами. На двох фермах-репродукторах, де реєструють свиноматок, кнурів і приплід, де встановлюється їхня молочність, збереження продуктивності, ведуть постійну напружену роботу за спеціальними науковими програмами зі здешевлення собівартості продукції. Завідувач відділу генетики й селекції свинини Інституту свинарства УААН, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент УААН Микола Березовський так нам характеризує діяльність «Агро-Аврори»:

— Вона серед кращих господарств України, що займаються не лише племінною справою, а й вирощуванням товарної свинини, використовуючи селекційний потенціал племінного репродуктора, котрий уже рекомендовано до рангу племінних заводів. Керівництво підприємства надає велику увагу високій культурі ведення галузі на обох напрямах — племінному й товарному, а висококваліфіковані спеціалісти добре обізнані і в селекційній роботі, і в технологічних питаннях, що стосуються раціональної годівлі та утримання свиней. З такою племінною базою «Агро-Аврора» має велику перспективу в майбутньому...

Торік аврорівці утримували 17 тисяч поголів’я, нині — майже 23, а до нового року вже матимуть 25 тисяч.

— Наступного року згідно з визначеною програмою вирощуватимемо понад 30 тисяч голів і плануємо продати 3 тисячі тонн м’яса, тоді як нинішнього — реалізували вже понад 2 тисячі, — розсекречує комерційну таємницю Андрій Іванович. — Якщо хочете знати — це 75 відсотків свинини всього Нікопольського району, але вже розроблено бізнес-плани, що треба і як діяти, щоб ми домоглися запланованого, а коли зазирнути в перспективу, то через пару літ реально матимемо до 50 тисяч поголів’я...

Такий він, одержимий у житті та праці Андрій Помазанський, котрому нещодавно на всеукраїнському конкурсі вручено диплом і медаль «Топ-менеджер України» як успішному управлінцю за ефективне керування підприємством та впровадження передових технологій. Він із тих особистостей, які не гнуться в лиху годину і не літають над землею в час своїх трудових перемог. Андрій Іванович сміється, що все життя гарував не задля нагород, яких у нього й немає. І, ніби виправдовуючись, залюбки цитує свого улюбленого історика української козаччини Дмитра Яворницького: «Працюй, не очікуючи нагород, працюй, поки служать твої руки і б’ється твоє серце, працюй на користь свого народу і на користь Батьківщини, дорогої тобі».

...У красивому й далекому від Нікополя місті Ромни, що на Сумщині, в центральному парку є оригінальний пам’ятник — українській свині. А в Придніпровському — реальний пам’ятник животворному свинарству — підприємство «Агро-Аврора», що приносить славу українському салу, бо воно ж родом із козацької Нікопольщини.

Дніпропетровська область.