Відбудовувати не поспішають

«Відбудуємо спалену школу!» Акцію під такою назвою ініціював «Голос України». Її мета — допомогти завершити будівництво школи у селі Грабовець Немирівського району.

Стару школу, нагадаємо, зловмисники, яких і дотепер міліція не знайшла, палили тричі (!), аж поки вона не згоріла вщент. Поруч розташоване недобудоване приміщення (вогонь пошкодив у ньому лише дах). Щоб його відремонтувати, а заодно закінчити роботи, бракує 200 тисяч гривень. Втративши надію на допомогу від влади, мешканці маленького Грабовця звернулися через «Голос України» до співвітчизників з проханням допомогти, як кажуть, гуртом «сплести вінок» на будові. Однак поки що погорільцям запропонували лише книжки для бібліотеки (у Грабовці спалили ще й книгозбірню, яка містилася у сільському будинку культури).

Чим ті книжки привезти?

Уже в день виходу газети, де повідомлялося про акцію («Голос України» за 26.08.05), до редакції звернулася жителька Київщини Марія Петрівна з пропозицією передати селу бібліотеку її доньки, яка передчасно пішла з життя.

— Підручники, методична література дуже потрібні школі, — зазначає сільський голова Грабовця Іван Бендюк. — Ми будемо дуже вдячні за них. Та як подарунок доставити з Київщини? Свого транспорту ні школа, ні сільрада не мають. Ніхто із спонсорів на наше прохання не відгукнувся.

У публікації ми вказали рахунок для внесків. Однак благодійників не знайшлося. Не передбачені кошти на школу і в проекті районного бюджету на 2006 рік.

— Про що мова, — запитує заступник голови Немирівської райдержадміністрації Віталій Маєвський, — коли школи у Грабовці нема? Її закрили... самі батьки.

— ?!

— Спершу була домовленість, що у сусідньому селищі Брацлав навчатимуться лише старшокласники, — пояснив Віталій Олександрович. — Молодші класи мали опановувати науку в рідному селі. Для цього сільрада виділила у своєму приміщенні декілька кімнат. Але коли дізналися, що дітей підвозитимуть автобусом, всі погодилися їздити до сусідів — і молодші, і старші школярі.

Кожного ранку в Грабовець заїжджає мікроавтобус. Як у салон вдається втиснутися 50 учням і шести учителям, залишається загадкою.

Сільський голова пояснив, що це тимчасове явище. Згодом, за його словами, дітей возитимуть на «Богдані», виділеному за програмою «Шкільний автобус».

Ветеран праці Фросина Сорока не приховує занепокоєння, що село може залишитися без школи. «Навіть під час війни навчали дітей, — каже жінка. — Чому ж нині чиновники стали такими байдужими до підростаючого покоління? Хто той розумник, що закриває школи через брак дітей?

Переважна більшість односельців дотримуються такої самої думки. Робітник гранітного кар’єру депутат сільради Володимир Клапша, технічка сільради Марія Гудима констатують: не буде школи — не стане й села. Тому сільські депутати ніколи не проголосують за закриття школи, переконаний І. Бендюк.

— Ми не братимемо гріх на душу, — продовжує сільський голова, — бо як тоді людям в очі дивитися. Та й чи можна говорити, що у Грабовці нема школи, коли насправді вона є, тільки недобудована...

Депутати мають намір звернутися до народних депутатів України з пропозицією збудувати у своєму виборчому окрузі бодай одну школу.

У Грабовці проблема не лише з навчанням дітей, а й з роботою для вчителів. Двоє з них досі не працевлаштовані. Більшість погодилися заробляти на хліб в інших селах, а двох запропоновані місця не влаштовують. «У них ще один клопіт, — пояснив сільський голова, — не можуть отримати в центрі зайнятості статус безробітних, адже роботу їм все-таки пропонують.»