Зовсім недавно на найвищому рівні на нараді промисловців у Президента України йшлося про необхідність забезпечення стабільності законодавства, «правил гри» в економіці, про те, що їх часта зміна завдає шкоди.

Водночас, за повідомленнями ЗМІ, новий-старий міністр юстиції вирішив чомусь розпочати свою діяльність не з дій або хоча б пропозицій творчого характеру, а з рекомендацій Прем’єр-міністру і Президенту України розглянути питання про доцільність скасування Господарського кодексу України. Іншими словами, з рекомендацій з декодифікації господарського законодавства, яка здатна внести в економіку дезорганізацію не меншою мірою, ніж заяви про масову компанійську реприватизацію і скасування спеціального режиму господарювання на територіях пріоритетного розвитку, що було розпочато в 2005 році. При цьому пропозицію про те, щоб розглянути це питання, включено в Указ Президента «Про заходи для поліпшення інвестиційного клімату в Україні». Хоча за своєю суттю вона знову вносить сумнів у стабільність законодавства, що не може сприяти поліпшенню інвестиційного клімату.

Розмова у Президента України була не про якісь привілеї, а просто про стабільність «правил гри», щоб суб’єкти господарювання могли прогнозувати розвиток ситуації, чітко оцінювати плюси і ризики, ефективність інвестицій, результати своєї роботи, дії контрагентів у наявному правовому полі. На тій само нараді Прем’єр-міністр запевнив, що жодних несподіваних кроків, які змінюють «правила гри», не буде. Усе це було повідомлено засобами масової інформації (див., наприклад, «Закон і бізнес» № 43, 22—28. Х.05). І ось у цей само час міністр юстиції раптом вносить пропозицію не просто про якісь поправки чи зміни до чинного закону, а про скасування цілого кодексу, прийнятого Верховною Радою після тривалого обговорення в січні 2003 року і який увібрав у себе норми законів «Про підприємництво», «Про підприємства», низку нових перевірених на практиці правил. Скасувати кодекс — отже, зробити величезну дірку в законодавстві. А навіщо? Яка в цьому потреба і користь?

З’ясовується, як повідомила газета «Комерсант України», Прем’єр-міністр доручив Мін’юсту і Комісії з цінних паперів розібратися: чому 26 акціонерних товариств мають двох і більше реєстраторів. Глава Державної комісії з цінних паперів нічого кращого не придумав, як заявити, що в цій ситуації винуватий... Господарський кодекс. Але Господарський кодекс не визначає порядок реєстрації. Це прерогатива «Закону про цінні папери» і Держкомісії з цінних паперів. Але в нас давно прийнято «звалювати» недоліки у власній роботі на недоліки законодавства, тому що так легко уникнути відповідальності за власну бездіяльність. Згадаймо, як правоохоронні органи на початку 90-х років звалили свою бездіяльність у боротьбі з корупцією на... відсутність статті про покарання за корупцію в Кримінальному кодексі, хоча в останньому був десяток статей, які давали змогу притягти до відповідальності за всі прояви цієї само корупції: хабарництво, зловживання владою, перевищення посадових повноважень тощо. Щось таке саме відбуваються і зараз — власні недоробки звалюють на якісь непогодженості Господарського і Цивільного кодексів, які було прийнято три роки тому. Воістину поганому танцюристу завжди щось заважає...

Для усунення непогодженостей між деякими статтями Кабмін ще в 2003 році вніс відповідний законопроект, який було вже прийнято в першому читанні. І жодних серйозних проблем не виникло. За минулі роки було внесено низку поправок до Цивільного кодексу і на розгляді ще декілька законопроектів. Дві поправки й одне доповнення було прийнято до Господарського кодексу. У Комітеті з правової політики створено робочу групу з розгляду пропозицій народних депутатів з уточнення і доповнення окремих статей нових кодексів. Судовою палатою з розгляду господарських справ підготовлено проект постанови пленуму Верховного Суду України, що роз’яснював усі питання застосування дотичних норм нових кодексів під час здійснення правосуддя. Необхідні роз’яснення із застосування ГК ще на початку 2004 року були надані Держпідприємництвом й іншими центральними органами. То який же сенс ставити питання про скасування Господарського кодексу? Щоб внести новий елемент дезорганізації в економіку? Мабуть, немає інших серйозних проблем, якими має займатися Мін’юст?

Якщо в Мін’юсту виникли нові запитання з якихось статей кодексів, то їх потрібно вирішити або шляхом роз’яснень з тлумачення, або шляхом внесення пропозицій до ВР про прийняття поправок до відповідних статей кодексів. Тобто виконати звичайну роботу з удосконалення законодавчих норм під час їх застосування.

Як відомо, практично немає жодного закону, включаючи Основний Закон, окремі положення яких не могли б бути удосконалені з урахуванням практики їх застосування. Але пристрасті навколо ГК роздмухуються штучно.

Справа в тому, що в ГК, мабуть, є норми, які не влаштовують деякі структури. Але вони не заявляють прямо, які конкретно статті ГК треба, з їхньої точки зору, змінити чи скасувати, оскільки це показало б їхню зацікавленість у вилученні з кодексу саме тих положень, які в інтересах суспільства треба було б зберегти. Замість цього пропонується скасувати весь закон у цілому, щоб домогтися скасування деяких норм «втемну» (так іноді крамарі влаштовують пожежу, щоб сховати нестачу якогось товару).

Негативне відношення до ГК Мін’юсту і деяких юристів значною мірою обумовлено також амбіціями й емоціями. А потрібний все-таки прагматичний підхід. Тим часом наші й зарубіжні фахівці вбачають у ГК чималі достоїнства.

Група юристів, котра підготувала проект постанови Верховного Суду України «Про застосування Цивільного і Господарського кодексів при здійсненні правосуддя», як і багато інших фахівців, відзначила, що потрібно розрізняти відносини, на які поширюється дія ЦК і не поширюється дія ГК, з одного боку, і відносини, на які поширюється дія ГК і не поширюється дія ЦК, з другого. Тому мова має йти не про проблему узгодження кодексів загалом, а про те, як подолати в процесі застосування колізії лише між деякими нормами ЦК і ГК, що стосуються подібних відносин. І це завдання розв’язується в проекті постанови Верховної Ради України.

Під час вивчення й освоєння нових кодексів з’являються позитивні оцінки Господарського кодексу України зарубіжними фахівцями.

Проект Господарського кодексу в 90-ті роки перекладався німецькою, англійською, французькою мовами, що давало змогу європейським дослідникам знайомитися з ним і висловлювати свої міркування. Багато з цих міркувань було враховано під час доопрацювання проекту. Вивчаються міркування зарубіжних експертів і зі змістом уже прийнятого кодексу, зокрема, експертів, які вважають, що деякі загальні аспекти законодавства про підприємства в ньому досить урегульовані, але положення нового Цивільного кодексу суперечать положенням нового Господарського кодексу (див. Лукас Р. Путівник на матрицях показників ефективності наближення законодавства України до законодавства ЄС// Український правовий часопис, вип. 5 (10), 204, стор. 12). Звичайно, зарубіжні експерти рекомендують суперечності усунути. Водночас зазначено, що з прийняттям Господарського і Цивільних кодексів з низки інституцій можна вважати, що законодавство України гармонізовано із законодавством ЄС (див. там само, стор. 87, 88).

Цікаву оцінку дав професор порівняльного права Лондонського університету Wіllіam Butler, що переклав Господарський кодекс України англійською мовою. Переклад добре видано в Лондоні в 2004 році. В анотації і вступі професор Батлер пише: «З усіх кодексів, які було прийнято в країнах СНД з початку переходу до ринкової економіки, Господарський кодекс України є найбільш незвичайною, інноваційною частиною законодавства. Справді, це правове досягнення... В Україні правові сліди соціалістичної планової економіки частково, не цілком, скасовано або замінено. Набуття чинності з 1 січня 2004 року Господарського кодексу України і одночасно Цивільного кодексу, які було прийнято у 2003-му, стало віхою в переході до деякого різновиду ринкової системи». До того ж зазначається, що «знання Господарського кодексу цілком необхідно для будь-якого інвестора в Україні, становить інтерес для студентів, що вивчають приватне і публічне право».

У вступі до викладу тексту ГК Батлер, на відміну від деяких наших юристів, які гіперболізують проблему нібито наявністю суперечностей між положеннями ГК і ЦК, відзначає, що ГК і ЦК «найімовірніше, доповнюють один одного, ніж містять елементи накладення, несумісності чи розбіжностей».

Господарський кодекс України викликав інтерес не лише в ЄС, а й у країнах ближнього зарубіжжя. У Москві в жовтні 2004 року навіть було захищено кандидатську дисертацію, автор якої зазначає: «На сьогодні Господарський кодекс України сповна відповідає світовим і європейським стандартам у галузі законодавчої техніки» (див. Абрамов А. В. Господарський кодекс України: основні поняття і суб’єкти // М., Московська академія економіки і права, 2004 р., стор. 4). «Специфікою господарського права України є те, що в основі кодифікації лежать ідеї національної філософії господарювання, які дають можливість адекватно відображати потреби економіки країни: ця філософія господарювання виходить з традиційних духовно-моральних цінностей народу України, має соціальну орієнтацію економіки» (там само, стор. 8). Автор дисертації дійшов висновку про доцільність удосконалювання законодавства Росії з урахуванням досвіду України і розробив відповідні пропозиції.

Видатний російський учений членкор Російської академії наук, суддя Конституційного суду Російської Федерації М. Клеандров на сторінках провідного юридичного журналу «Держава і право» (2004 р., № 5, стор. 125) закликав наслідувати приклад України в проведенні кодифікації господарського законодавства.

У російському економіко-правовому журналі зазначалося, що «приклад будівництва національної держави на просторах СНД показує Україна, яка прийняла Господарський кодекс». І далі там само: «За останній час видано певну кількість робіт, що розробляють правові проблеми сучасної філософії господарювання і визначають напрями удосконалення господарського законодавства. Перший напрям — слідом за Україною треба кодифікувати господарське законодавство» (див. Дойников І. В. Політико-правові проблеми національної філософії господарювання // Підприємницьке право. М., 2004, № 1, стор. 30). Прийняття Господарського кодексу України було відзначено як важливу подію, як успіх учасниками міжнародної наукової конференції «Розвиток господарського законодавства на сучасному етапі», що відбулася наприкінці квітня 2004 року в Московській державній юридичній академії (див. Розвиток господарського законодавства на сучасному етапі (інформація про конференцію 29.04.2004 р. у МДЮА) // Підприємницьке право, 2004 р., № 1, стор. 46).

Відомий московський цивіліст д. ю. н. проф. О. Садіков, розглядаючи Господарський кодекс України як досвід кодифікації ринкового законодавства, аналізуючи ГК з цивілістичних позицій і роблячи у зв’язку з цим ряд обумовлених такою позицією зауважень, водночас відзначає певні достоїнства ГК України. Він пише, що «позитивним моментом у змісті Господарського кодексу треба вважати вказівку в його преамбулі і ряді статей на соціальну значимість і спрямованість підприємництва. Господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, йдеться в п. 2 ст. 3 кодексу, і ця сама думка повторюється в різних формах у наступних його статтях» (див. Садіков О. Н. Новий досвід кодифікації ринкового законодавства на сучасному етапі. М., 2005 р., стор. 45).

ГК, як кодифікаційний акт, увібрав у себе цілком норми законів «Про підприємництво», «Про підприємство» і низку інших. Скасувати ГК — отже, зробити величезну дірку в законодавстві, повернутися на 15—20 років назад. Практика показує, що цією «діркою» неодмінно скористаються «тіньовики» і фахівці з різного роду «схем» і маніпуляцій. То навіщо це робити? У чиїх інтересах? Можливий цілий ряд негативних наслідків, на що вже зверталася увага в юридичних виданнях.

При цьому треба врахувати, що, усупереч реплікам деяких осіб, «каламутну воду для ловіння риби» породжує не спільне існування ЦК і ГК, а інші чинники. І «скасування ГК» саме і породить можливості для маніпуляцій, про що вже йшлося в юридичних виданнях (див., наприклад, «Закон і бізнес», 10 січня 2004 р.; 21 лютого 2004 р.; 12 березня 2005 р. тощо). Питання про те, кому заважає Господарський кодекс, розглядався і в наукових виданнях (див., наприклад, журнал «Економіка і право», № 1(8), 2004 р.).

Перебуваючи багато часу за кордоном і займаючись питаннями міжнародного і конституційного права, автор розглянутої пропозиції, мабуть, трохи відірвався від наших економічних реалій. Не будучи фахівцем у галузі господарського законодавства, піддається впливу осіб, що прагнуть використовувати його авторитет аж ніяк не в загальнокорисних цілях. Не слід знову наступати на граблі, роблячи економічно й юридично необґрунтовані кроки.

Говорячи про необхідність стабільності «правил гри», потрібно сказати, що тут дуже багато чого залежить від самої Верховної Ради, зокрема, від того, чи буде сама Верховна Рада дотримуватися вимог, які було встановлено законом від 11. ІХ.2003 р. «Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». Цей закон передбачає, зокрема, обов’язковість подання економічного обґрунтування проектів зміни чинного законодавства, прогнозів очікуваних наслідків їх внесення і попереднє обговорення проектів. Зазвичай, нічого цього під час подання законопроектів ми не бачимо. Немає ні економічного обґрунтування, ні прогнозу наслідків і у випадах Мін’юсту проти Господарського кодексу.

Було б добре Мін’юсту, що покликаний сприяти і який ратує за формування правової держави, показати приклад поваги до стабільності законів —неодмінній умові формування правової держави.

Валентин ЛАНДИК,

народний депутат України, в/о № 44;

Георгій СКУДАР,

народний депутат України, в/о № 52.