Шановний Вікторе Андрійовичу!
Надзвичайна ситуація, що складається навколо аграрної науки, змушує нас звернутися до Вас із цим листом. Останнім часом на різних рівнях порушується питання про доцільність існування аграрної науки загалом і Української академії аграрних наук зокрема. При цьому не враховується специфіка аграрної сфери, яка включає в себе багато зовсім не схожих між собою галузей і напрямів діяльності. Сільськогосподарське виробництво займається нині вирощуванням більш як 150 культур та 20 видів сільськогосподарських тварин і птиці. Кожен вид рослин чи тварин має свої особливості і потребує постійного підвищення їх генетичного потенціалу, удосконалення технології вирощування або утримання, систем захисту, зберігання і переробки. Потребують вивчення питання родючості грунту, механізації та організації виробництва, економіки та інші не менш важливі для сільськогосподарської практики проблеми.
Нинішнього статусу Українська академія аграрних наук набула у 1990 році. До цього її двічі ліквідовували (1935 і 1962 рр.), але саме життя показало, що ця структура необхідна, і вона поновлювалась. Нині академія здійснює наукове забезпечення господарюючих суб’єктів усіх галузей АПК і форм власності, координацію та науково-методичне супроводження досліджень з аграрних проблем, незалежно від підпорядкованості вчених (Мінагрополітики, Держкомзем, Держкомлісгосп та інші), організовує виконання актуальних науково-технічних програм.
Незважаючи на великі проблеми з фінансуванням аграрної науки, кращими сортами і гібридами селекції установ УААН засівається до 95 відсотків площ зернових, 70—80% площ картоплі, соняшнику та цукрових буряків. Практично всі сільгоспкультури вирощують за вітчизняними технологіями. На долю створених вченими академії порід ВРХ і свиней припадає 96% виробництва молока, 75% — яловичини, 92% — свинини. Майже вся продукція вівчарства базується на поголів’ї вітчизняної селекції. Потреба в засобах захисту та діагностики тварин на 75—85% забезпечується препаратами і методиками, розробленими вченими академії. Розробляються і постійно надаються виробникам технології виробництва нових видів харчових продуктів. Дослідні господарства вирощують 60—70% елітного насіння сільгоспкультур. Кожна п’ята племінна тварина реалізується організаціями академії. Вагомі досягнення одержані її вченими і на інших напрямах аграрної науки. Саме завдяки її досягненням і постійному пошуку оптимального виходу із ситуації в надскладних умовах вітчизняне сільське господарство зберігає достатні обсяги виробництва, що дає змогу утримувати пристойний рівень забезпечення населення продовольством. Водночас за більш повного використання можливостей наукових розробок віддача була б значно вагомішою.
Академія забезпечує формування і функціонування об’єктів національного надбання, які є базою розвитку не тільки аграрної науки, а й біології в цілому. Це — генетичні банки рослин і тварин України, банки штамів мікроорганізмів для ветеринарної медицини та виноробства, банк моноспецифічних діагностикумів, ампелографічна колекція, колекція клітинних культур, арборетум Нікітського ботсаду, колекція диких тварин біосферного заповідника
«Асканія-Нова».Академія проводить велику роботу з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Середньорічна чисельність аспірантів нині становить 1100 осіб.
Беручи до уваги все вищесказане, ми вважаємо абсолютно необгрунтованими пропозиції з ліквідації академії і передачі наукових установ у підпорядкування Мінагрополітики, бо їх чекатиме така само доля, як і наукових установ, які були або є в підпорядкуванні міністерства (Інститут цукрової промисловості, Інститут сільгоспрадіології та інші). Необхідно також враховувати, що представлений Мінагрополітики проект Вашого указу з цього питання вступає в протиріччя з чинними законами України та іншими нормативними актами про поступову передачу частини повноважень від державних органів до самоврядних структур, якою і є Аграрна академія.
Необгрунтованою є також пропозиція окремих урядовців про підпорядкування наукових установ вищим аграрним навчальним закладам, оскільки університети мають регіональний статус, а наукові установи, як правило, — загальнодержавне або галузеве значення.
Шановний Вікторе Андрійовичу! Ви як вихідець із села добре знаєте, що розумний господар ніколи не зруйнує стару хату, поки не побудує нову. А вам пропонують ліквідувати академію, не пропонуючи кращої моделі функціонування аграрної науки. Нам відома
«любов» міністра аграрної політики О. П. Баранівського до науки, який ще на початку свого перебування в міністерському кріслі на нараді в Чернівцях публічно заявив, що «... ліпше зайвого бика вигодувати, ніж утримувати вченого». Як можна такій людині довіряти вирішення долі української аграрної науки, яка визнана у світі і завжди посідала пристойне місце у світовому науковому співтоваристві. Дії міністра, його зневага до науки перш за все свідчать про його нерозуміння значення інновацій в сучасному виробництві. Тому покладаємось на Вашу мудрість у вирішенні питання подальшої долі вітчизняної аграрної науки і її організаційного штабу — Української академії аграрних наук. При цьому все вищезазначене зовсім не означає, що ми проти удосконалення її структури, включаючи і можливе зменшення кількості наукових установ. Відповідні пропозиції напрацьовуються і будуть подані на розгляд урядових структур.Листа підписали 60 академіків і 17 членів-кореспондентів УААН.
