Добре відома юридична фірма «Салком», що здобула у правових суперечках не одну блискучу перемогу, знов порадувала. Або засмутила — кому що подобається. Бо домогтися непривабливого для держави рішення Європейського суду, що стосується порушення прав однієї вітчизняної підприємницької структури, — це для юристів успіх, для приниженого і ображеного — спалах надії, а от для держави це — просто ганьба. Трохи уточнімо: не для держави як, у нашому розумінні, якоїсь абстрактної одиниці, а для чиновників, котрі від імені її, дорогої, виступають і котрі її ж, рідну, підставляють.

Але прес-конференцію, що відбулася при аншлазі, згадані юристи провели в УНІАН не для слави, а заради повчання. Для того, так, безперечно, щоб через ЗМІ проінформувати громадськість, що знехтувана в рідних пенатах справедливість восторжествувала завдяки сторонній допомозі, але більше — щоб нарешті підштовхнути таку важливу справу: навести в нашому правовому, самі розумієте, полі хоч якийсь порядок.

Через кого конкретно розгорівся конфлікт, що перетнув кордон рідної країни і докотився аж до Страсбурга? Об’єктом для довгих і складних позовів стало ТОВ «Терем ЛТД». Фірма — неголосна, скажемо тільки, що працює (вибачте, працювала) вона з сучасною офісною технікою. На піку її підприємницької діяльності представники одного управління податкової міліції рівно шість років тому(!) знайшли привід, щоб вилучити майно успішних підприємців і продати нажите чиєюсь працею добро.

Інший на місці «Терема», добре розуміючи, що не до порятунку честі отут, шкуру б зберегти, намагався б лише мінімізувати втрати і швиденько лягти на дно. Але ця компанія виявилася із сильним колінним рефлексом. Вирішила будь-що домогтися правди-матінки. І, о диво! Досягла, як здасться, неможливого. Наш суд, а саме столичний господарський, вирішив: претензії заявника законні, а от дії протилежної сторони справедливими, виходить, не назвеш. Керівництву компанії подумалося було, що потрапило воно у смугу везіння, адже незабаром отримало більш як 350 тисяч гривень компенсації за свої біди із загальної суми, визначеної суддями в більш ніж п’ять мільйонів гривень.

Та де там! Більше жодної копійки компенсації підприємці не одержали, хоч як не вказували державним чиновникам, що рішення суду — святе. Їм незмінно відповідали, що таких істотних грошиків рідний бюджет не передбачає. Але підприємець із зіпсованою господарською долею пішов далі, дійшовши зі скаргою на улюблену державу до Страсбурга. І, як ми вже без тіні зловтіхи повідомили, виграв.

Хотілося б звернути увагу ще на одну деталь. У пошуках справедливості скривджені підприємці намагалися знайти захист і розуміння в органах прокуратури, включаючи Генпрокуратуру України.

Про це і розповіли керівники юридичної фірми «Салком» на тій резонансній прес-конференції. Втім, роль цієї події в житті країни була б менш істотною, обмежся його організатори тільки переможними реляціями. Відвертий діалог правознавців з журналістами природно і швидко вийшов далеко за рамки чистої механіки — як заяву подавали так як домагалися розгляду справи такої високої судової інстанції? Розмова увійшла у ширше русло. Скажімо, якщо навіть припустити, що в держави є механізм відшкодування збитків, якщо вона програла в судовій суперечці, то як бути з безпосередніми винуватцями таких кричущих порушень?

Питання, звичайно, цікаве. Віце-президент «Салкому» Наталя Кузнецова, поділившись враженнями від шестирічної епопеї, помітила, що «акт огляду і вилучення», яким керувалися державні порушники закону, не передбачений ні вітчизняним законодавством, ні відомчими інструкціями. Цей прецікавий документ, що вдалою знахідкою вважали б у глухій деспотичній країні, вигаданий не державою, а конкретними її службовцями, схильними до самодіяльності і посадової еквілібристики. Тільки так можна назвати і їхній аргумент, щодо вилучення майна (нагадаємо, що це офісна техніка — комп’ютери), що воно виявилося швидкопсувним і його, як зім’яті помідори, негайно треба було пустити з молотка.

Саме на, так би мовити, адресному покаранні винних і наполягали організатори прес-конференції. Інакше пуття від рішень Європейського суду в нашій вотчині буде мало. Як не погодитися з думкою президента «Салкому» Євгена Кубка про те, що вистачить нам, заслонивши чиновника розмитою «державою», заохочувати доморощених представників, обтяжених великою владою. Європейський суд, звичайно, не можна перетворювати на пугало. Його рішення повинні допомагати нам розбиратися з конкретними порушниками закону. Професійний юрист згадав знайому нам справу «Совтрансавто», що в тому ж Страсбурзі вирішили не на користь України. Але ця постанова істотно вплинула на нашу правову систему. Більше, ніж сотні тисяч слів до цього. Почитали наші «нелякані» судді, виконавці і зрозуміли: є і на них управа. Раніше, до цього, було як: я прийняв, написав, от вона в архіві лежить, як у колодязі. І ніхто її не підніме звідти. А рішення щодо «Терема» просто волає про покарання саме безпосередніх чиновників, котрі залишили на нещасливих паперах свої підписи.

За великим рахунком, рішення Євросуду є констатацією фактів, які фіксують провину держави, що не забезпечила прав, нею ж і встановлених. Така думка генерального директора «Салкому» Валерія Лукомського. Мало того, права ці записані в Конституції України. І після цього у «скривдженої» держави має з’явитися природне запитання: хто з її конкретних службовців винен? Службовців, зважте, які одержують зарплату від цієї держави, а не якоїсь підприємницької структури. А вони, дозвольте нагадати, одержують зарплату за точне дотримання тих норм, що встановила держава через законодавство.

Коротше, і цього разу Європа була суворою до нас. Чи стане рішення в Страсбурзі щодо конкретного вітчизняного підприємця саме стимулом для виправлення місцями викривленої логіки всієї судово-правової системи? Віриться, але важко. Адже держава дуже повільно розвертається убік реформ. Поки що навіть не наважилася на вироблення дуже важливого інструмента — прийняття Верховною Радою закону про виконання рішень Європейського суду. То як приборкати конкретних винуватців «державних гріхів», коли немає для цього відповідного механізму?