Гучні гасла про підтримку власного сільгоспвиробництва не відповідають дійсності — вважає кандидат сільськогосподарських наук, директор Інституту рису УААН Анатолій ВАНЦОВСЬКИЙ. Свої «несвяткові» роздуми вчений-практик пропонує перш за все Президенту, уряду та Верховній Раді.

— Світовий досвід показує: кожна цивілізована країна під час формування бюджету, прийняття інших законодавчих актів великого значення надає розвитку сільськогосподарського виробництва в інтересах максимального забезпечення країни власними продуктами харчування, які виробляються під контролем суспільства. В цих країнах має місце продумане дотування виробників, насамперед — на одиницю виробленої продукції, а не площі посіву, як сьогодні рекомендують нам. А необґрунтовані одноразові заходи на кшталт зменшення ввізного мита, що спостерігають нині рисівники, не забезпечують підтримку власного сільгоспвиробника, а навпаки, рубають його під корінь.

Створюється враження, що знищення сільського господарства йде за відпрацьованою програмою, в інтересах окремих бізнесових структур.

Українці ще у 30-ті роки мріяли мати власний цінний продукт харчування — рис. Але лише після побудови рисових систем в 70-ті роки на півдні України ми стали виробляти до 180 тисяч тонн рису, повністю забезпечуючи потребу в ньому. Рис є культурою з інтенсивним високозатратним виробництвом. З огляду на це від імені вітчизняних рисівників я звернувся з листом до Верховної Ради і уряду з проханням переглянути необґрунтоване рішення про зменшення ввізного мита до 17 євро за одну тонну, тим часом як у країнах євроринку цей показник становить 400 доларів за тонну. З 30 до 70 євро за тонну збільшила мито Росія.

Адже таке рішення уряду призвело до того, що в країну завезено десятки тисяч тонн неякісного рису з країн, від яких не приймають цю продукцію цивілізовані ринки. І через формування в таких умовах цін на внутрішньому ринку наше власне рисосіяння опинилося на межі знищення. І це в той час, коли якість нашого рису високо оцінює євроринок. Отож зберегти галузь у таких умовах може лише дотація держави на вироблену продукцію.

Але, судячи з відповіді, яку я отримав від Міністерства економіки України, це відомство має недостовірну інформацію щодо поставок рису — у листі наводяться зовсім «дрібні» цифри завезеного продукту, які, мовляв, не впливають на формування ціни. Але ж насправді поставки в десятки разів більші, до того ж значна кількість — це трансгенний рис із Єгипту і навіть невідомих країн, він низької якості, тому здешевлений.

Не можу не навести ще один приклад, який відбиває рівень професіоналізму й відповідальності за формування правильних рішень, котрі мають забезпечити підтримку розвитку сільського господарства.

Йдеться про державні насіннєві господарства, які через відповідні наукові установи підпорядковані УААН, за відпрацьованою науково обґрунтованою системою виробляють насіння високих репродукцій для сільськогосподарського виробництва. Від їх чіткої роботи залежить якість насіння, а отже — успіх всього сільгоспвиробництва країни. По суті, це —сільськогосподарське підприємство, але з більшою відповідальністю. Та, крім фіксованого сільгоспподатку, що його платять всі інші підприємства, Міністерство фінансів ввело для них ще додатково сплату дивідендів у розмірі 50% і 25% авансового внеску податку на прибуток.

Таким чином, більш як 60% прибутку додатково забирають у підприємства, яке зобов’язане підтримувати високий технологічний рівень для якісного виробництва насіння та наукового забезпечення виробництва. І що залишається для розвитку виробництва? Як же витримати такий хаос і професійну безграмотність чиновників, що формують такі рішення?!

Записала Алла БРУСИЛОВА.